Виросла у звичайній родині. Батьки одружилися після інституту, через рік народилася я. Все як у всіх: жили непогано, навіть у відпустку по путівках іноді їздили. Мама і тато брали участь в моєму вихованні, в родині панувала гармонія. Батьки ніколи не лаялися, принаймні маленька я не здогадувалася про будь-які сварки.
Відносини батьків стали для мене прикладом і в дорослому житті: я хотіла, щоб мій майбутній чоловік був таким же дбайливим і тямущий, як батько. Здавалося б, з таким ідеалом складно буде зустріти гідного кандидата на роль чоловіка, але мені все-таки вдалося. Зараз я в шлюбі, у мене все добре, досі я захоплювалася відносинами батьків. Але з недавніх пір дещо кардинально змінилося.
На зустрічі однокласників тато побачив свою першу любов. Ту саму, в яку був закоханий ще в школі. Тоді ніяких відносин – і вже тим більше близькості – у них не було, але юнацькі почуття спалахнули знову. Вони стали спілкуватися, листувалися і потайки зустрічалися, а потім тато повідомив про те, що йде, а причина одна – любов. Та жінка – далеко не красуня, у неї хвора мама, якій потрібно допомагати матеріально, повно й іншого “багажу”, але для батька не існувало перешкод. Батьки розлучилися, продали квартиру, а у мене з’явилася мачуха.
І це після 30 років шлюбу! Сказати, що я, мама і наші родичі в шоці – нічого не сказати.
З батьком я, звичайно, продовжую спілкуватися, але не можу прийняти його вчинок. А треба б, адже це його життя і його вибір, він хоче бути щасливим, але за маму прикро …
Я навіть запитала у чоловіка, чи не залишилося у нього в глибині душі почуттів до першої пасії, а то всяке буває, як виявилося, в житті всяке буває.
