Якось увечері, коли мама поралася на кухні, до неї підійшов одинадцятирічний син з листочком паперу в руках. Напустивши на себе офіційний вигляд, хлопчик подав листочок мамі. Витерши руки об фартух, мама почала читати:
Рахунок за мою працю:
– За підмітання двору – 5 грн
– За прибирання в моїй кімнаті – 10 грн
– За покупку молока – 1 грн
– Догляд за сестричкою (тричі) – 15 грн
– За дворазове отримання найвищої оцінки – 10 грн
– За винесення сміття щовечора – 7 грн
Разом – 48 грн
Закінчивши читати, мама ніжно глянула на сина, взяла ручку і на зворотному боці аркуша написала:
– За те, що носила тебе у своєму лоні 9 місяців – 0 грн
– За всі ночі, які провела біля твого ліжечка, коли ти хворів – 0 грн
– За все ті години, коли заспокоювала і бавила тебе, щоб ти не сумував – 0 грн
– За всі ті сльози, що витирала з твоїх очей – 0 грн
– За все, чому вчила тебе кожен день – 0 грн
– За всі сніданки, обіди, вечері та бутерброди в школу – 0 грн.
– За життя, яке присвячую тобі кожен день – 0 грн
Разом – 0 грн
Закінчивши писати, мама, ніжно посміхаючись, віддала листочок синові. Хлопчик уважно прочитав написане, і дві величезні сльози покотилися по його щоках. Він перевернув лист і на своєму рахунку написав: «Оплачено», потім обхопив маму за шию і притулився, ховаючи обличчя…
© Бруно Ферреро
