Поки батько натирав до блиску свою машину, поруч його маленький син займався своєю улюбленому справою – грав на скрипці. Ця дитина мала дар від Бога, адже в такому юному віці освоїти цей складний інструмент було під силу не кожному. Рідні покладали велику надію на талант хлопчика і пророкували йому багате майбутнє.
Коли син втомився, він сів біля машини, взяв камінчик і почав дряпати щось на відполірованій до блиску поверхні автомобіля. Коли він закінчив, то, задоволений своїм витвором, покликав тата. Побачивши, що наробила дитина, батько в люті схопив її й щосили вдарив по руці. Син голосно закричав… Цей дитячий крик повернув батька до реальності й він зрозумів, наскільки боляче зробив своїй кровинці…
У лікарні дитині наклали гіпс і сказали, що рука зламана у двох місцях. Все заживе за декілька місяців, але, на жаль, про гру на скрипці доведеться забути…
Коли син побачив свого батька… з очима, повними болю, він сказав:
“Тату, коли я виросту і стану музикантом, я зароблю багато грошей і куплю тобі таку ж саму машину, або ще кращу. Пробач мені.”
Батько був позбавлений дару мови. Він повернувся до свого автомобіля і став бити його щодуху голими руками. Коли його руки були всі в крові, він, приголомшений своїми діями, сів перед машиною і придивився до подряпин, які зробив син. Там було написано: “Тату, я люблю тебе.”
Мораль:
Ненависть і Любов не мають кордонів. Вибирайте останнє, щоб жити довгим, повним любові життям.
Речі створені для користування, а люди – для любові. Але проблема в сучасному світі полягає в тому, що у нас все навпаки: все частіше люди прагнуть використати один одного, а предмети зберегти цілими та неушкодженими.
Спробуймо це змінити… Запам’ятайте:
ПРЕДМЕТАМИ ПОТРІБНО КОРИСТУВАТИСЯ. ЛЮДЕЙ ПОТРІБНО ЛЮБИТИ!
