Ви помічали за собою поведінку, яку не можете пояснити? Або вчинки, які не піддаються логіці, коли ви знаєте, що дієте неправильно, але все одно робите? У психологів є своя теорія з цього приводу: здебільшого усередині в нас говорять сильні переживання дитинства. Вони не проходять безслідно і впливають на багато наших рішень у дорослому віці.
Відчуття покинутості: нерішучість
Ця травма у дитини може виникнути від нуля до року, як наслідок відсутності контакту з матір’ю. Наприклад, через тривалі розлуки. Якщо мами немає навіть 2-3 дні, малюк це відчуває, а на підсвідомому рівні йому вже здається, що його покинули.
Це ж відчуття може виникнути і в дитсадковому віці. Наприклад, якщо дитина тяжко переживає розлуку з батьками, а ті залишають її одразу у групі на весь день. Це згодом призводить до того, що дитина постійно страждає від сумнівів, страхів, їй важко зробити вибір. Такі люди виростають нерішучими та невпевненими.
Відчуття знедоленості: замкнутість
Воно виникає при контакті з холодною матір’ю. Якщо у жінки є післяпологова депресія, матеріальні складнощі, проблеми з чоловіком, то всі обов’язки щодо дитини вона може виконувати рутинно та емоційно відсторонено. Тієї любові, ласки, позитивної енергії, яку малюк повинен отримати від мами, просто немає.
Дівчатка, які виросли в такій сім’ї, і самі досить холодні та стримані у прояві емоцій, а хлопчики можуть бути жорстокими, бо не вміють співпереживати.
Відчуття слабкості: позиція жертви
Дитина просить допомоги, а батьки не помічають. Вважають прохання малюка несуттєвим або вважають, що він впорається і сам. Але треба розуміти, що часто діти таким чином намагаються привернути до себе увагу.
Якщо вони не отримують якісної уваги від батьків, у них можуть з’явитися «вигадані друзі», часто діти йдуть з головою в інтернет-спілкування.
У майбутньому може відбуватися знецінення власних потреб — людина не може відповісти сама собі на запитання: «Що хочу саме я?»
Відчуття зради: гіпервідповідальність чи егоїзм
Коли у дитини з’являється братик чи сестричка, їй здається, що батьки її зрадили. Адже вся увага тепер спрямована на малюка, а йому з «маленького зайчика» раптом треба перетворитися на старшого брата чи сестру, та ще й допомагати батькам.
У майбутньому в подібній ситуації можуть псуватися стосунки між дітьми. У старшої формується гіпервідповідальність, молодша, навпаки, росте егоїстичною.
Жорстоке ставлення: позиція жертви
Дати потиличник, кинути щось у дитину або відібрати її улюблену іграшку – все це застосування сили. Тому, якщо ви не б’єте дитину ременем, це ще не означає, що ви не застосовуєте до неї брутальність, а дитина не переймає таку модель поведінки.
Як наслідок, вже створивши свою сім’ю, жінки дозволяють чоловікові поводитися так само, як колись чинили батьки. А будь-яке грубе звернення до себе, чи то крик чи ляпас, розцінюють як «б’є означає любить».
Відчуття другорядності: тиранія
Діти дуже страждають і поряд із батьками-нарцисами. “Ти недостатньо хороший”, “Можна було б і п’ять у школі отримати”, “Ти розбив коліна?” Знову?» — такі фрази нічого не дають, крім заниженої самооцінки.
У майбутньому людина намагається всіляко самоствердитися, тому страждають як особисті стосунки, так і робочі відносини.
