– Розумієш, Інночко, – обережно почав він. – Не було такого плану. Мама з Оленою збиралися повернутися додому через місяць.  Але Віталік тиждень тому все переграв. І заявив, що це тільки його квартира і що він одружується…

Інна навшпиньки пройшла в спальню і виявила на своєму новому ліжку, на якому вони з чоловіком ще жодного разу не встигли навіть полежати, сплячу зовицю Олену.

Інну затрясло від злості, образи та інших аж ніяк не позитивних почуттів і вона впустила свою сумочку на підлогу.

Свекруха, яка лежала на дивані, відразу ж розплющила очі і незворушно посміхнулася.

– Доброго ранку, Інночко! – проворкувала вона і не поспішаючи встала з дивана.

– Взагалі-то вже полудень минув, – видала господиня, дивлячись на незваних гостей і чекаючи пояснень.

– Треба ж! Ми з Оленою поспали як, – свекруха всунула ноги в нові капці.

Інна довго їх вибирала в магазині, щоб ідеально поєднувалися з її шовковою піжамою, яку, на щастя, вона ще не привезла в квартиру, а то, мабуть, побачила б і її на своїй свекрусі.

– Та ми тут майже до ранку серіал дивилися, – продовжувала Галина Іванівна, одягаючи свій халат, видавати інформацію, яка абсолютно не цікавила Інну.

– Ви краще поясніть мені, будь ласка, як ви потрапили в нашу квартиру? – нарешті запитала невістка.

– Славік нам дав ключі, – знизала плечима свекруха і рушила на кухню.

Інна пішла за нею.

– Коли?

– Вчора. Він сказав, що шафи вам привезуть тільки через місяць. Що цей час ми зможемо тут пожити.

У Інни ком застряг у горлі від нахлинулого обурення.

– Як це «пожити»? – все-таки змогла вона запитати. – А що з вашою квартирою?

– Віталік там затіяв ремонт, – посміхнулася свекруха, набираючи воду в електричний чайник. – Ти каву будеш чи чай?

Та не хвилюйся, Інночко, за місяць мій син ремонт точно закінчить.

Інна намагалася перетравити все почуте. І воно не хотіло вміщатися в її свідомість.

Виходить, що чоловік, не порадившись з нею, заселив свою рідню в їхню нову, ще необставлену до кінця, квартиру, в якій вони самі ще не жили жодного дня!

Вона взагалі-то при переїзді першою сюди хотіла принести сіамську кішечку, яку вже пригледіла і збиралася купити у колеги.

Таке ж кошеня було колись у Інни в дитинстві…

А тепер замість милої пухнастої тварини першими вселилися в її квартиру свекруха з дочкою!

“Славік повинен все пояснити!” – з цією думкою Інна кулею вискочила на сходовий майданчик, навіть не попрощавшись.

Вона не могла вгамувати тремтіння в руках, коли вставляла ключ у замок запалювання своєї машини.

Вийшло не відразу, але все-таки вдалося завести мотор.

Інна вирішила не дзвонити Славіку і попрямувала прямо до нього на роботу.

Він сидів за комп’ютером, коли дружина влетіла в кабінет, немов фурія.

– Інночко? – щиро здивувався чоловік. – Що сталося?

Він встав з-за столу. А Інна закрила двері і підійшла впритул до Славіка.

– Поясни, будь ласка, любий мій, як так вийшло, що твоя мама і сестра заселилися в нашу нову квартиру? – злобним шепотом запитала вона.

– О, так ти вже знаєш! – з посмішкою видав чоловік.

– А коли ти збирався мені про це повідомити? – боячись перейти на крик, знову дуже тихо, але вкрай злобно запитала Інна.

– Сьогодні, – незворушно відповів Славік. – Вчора я прийшов пізно, ти вже спала…

– Навіщо ти віддав ключі від нашої квартири своїм рідним? – обурено запитала дружина. – Ти навіть не порадився зі мною!

Ти міг хоча б поцікавитися, як я поставлюся до того, що в нашій новій квартирі оселяться твоя мама із сестрою?!

Все-таки вона не стрималася і перейшла на підвищений тон в кінці своєї гнівної промови.

– Тихіше, – попросив Славік. – Насправді саме тому я і не хотів тобі нічого говорити.

Я думав, що ти нічого не дізнаєшся. Шафи ж привезуть аж через місяць. І мама з Оленою довше затримуватися не збиралися.

Ти б нічого й не помітила, якби сьогодні не заявилася туди… А до речі, навіщо ти сьогодні туди поїхала?

– Лампу Тіффані купила, завозила, – миттєво зніченим голосом промовила Інна.

Вона раптом відчула, як навалилася втома, немов гора піску впала на її плечі. І сльози образи полилися з очей.

– Інночко, ну чому ти так засмучуєшся? – дивувався Славік.

– Ти не розумієш, – схлипуючи, говорила Інна, – я облаштовувала цю квартиру для НАС!

Я не хотіла, щоб до нас там хтось жив! Я саме тому хотіла купити НОВУ квартиру!

Славік обійняв дружину і притиснув до себе. Він насправді не розумів, чому вона настільки сильно засмутилася.

Адже мама з сестрою обіцяють з’їхати через місяць. І від їхнього перебування не залишиться і сліду.

Весь місяць Інна ходила сама не своя, часто плакала від образи. Тому що навіть мама не поділяла її почуттів.

Вона просила потерпіти, поки в квартирі свекрухи закінчиться ремонт.

– Доню, звичайно, Славік вчинив необачно, – говорила вона, – не порадився з тобою перед тим, як вселяти свою маму і сестру у вашу квартиру.

Але ж це тимчасово. Раніше, ніж через місяць, ви все одно б не переїхали.

Інна відчувала себе покинутою і самотньою. Вона не з’являлася в квартирі і не відповідала на дзвінки свекрухи.

Та й з чоловіком спілкувалася тільки за великої необхідності.

Добре, що робота відволікала її від поганих думок. І там вона насправді жила, забуваючи про свою образу.

До кінця цього нещасливого місяця Інна отримала чергове підвищення зі збільшенням окладу.

А на її колишнє місце прийшла колишня дружина Віталіка, старшого брата Славіка, з якою той розлучився майже відразу після їхнього весілля.

Інна чомусь була рада бачити Наталю. Хоч і зустрічалися вони раніше не більше трьох разів, ця молода жінка їй подобалася.

Обговоривши професійні питання, вони перейшли на особисті теми.

Виявилося, що Наталя вийшла заміж вдруге і вже встигла народити дочку.

І дуже рада, що з Віталіком у них не було спільних дітей, інакше зараз їй було б набагато складніше.

– Добре, що мій колишній чоловік знову зібрався одружитися, – зізналася Наталя. – А то він дуже болісно переживав наше розлучення.

І просив про примирення навіть після мого другого шлюбу.

– Віталік одружується? – здивувалася Інна.

– Так, здається, через кілька тижнів, як він мені повідомив під час нашої останньої випадкової зустрічі.

– Мені ніхто про це не говорив…

– Він сказав, що вони просто розпишуться, тому що його обраниця вже при надії. Зараз він закінчить ремонт у своїй квартирі, і вони з’їдуться.

– Що? – Інна не повірила своїм вухам. – В якій квартирі?

– У своїй спадковій. Вона йому від покійного батька дісталася. У тій трикімнатці, де вони жили всією сім’єю.

Якось так склалося, що вона тільки на нього оформлена. Він уже і матір з сестрою виселив…

Інна застигла на місці, немов її прикували до офісного крісла.

Вона не могла поворухнутися, почувши такі новини.

А коли прийшла до тями, відпросилася у начальника і поїхала додому.

– Коли ти збирався мені сказати, що твоя мама і сестра залишилися без житла з ласки твого старшого брата? – закричала Інна на чоловіка, ледь переступивши поріг. – Ти вирішив їм назавжди залишити нашу нову квартиру? Такий був ваш план з самого початку?

Славік з виглядом побитого собаки згорнувся в кутку дивана.

– Розумієш, Інночко, – обережно почав він. – Не було такого плану. Мама з Оленою збиралися повернутися додому через місяць.

Але Віталік тиждень тому все переграв. І заявив, що це тільки його квартира і що він одружується…

Нам треба якось допомогти вирішити моїм рідним квартирне питання. Мама ж нам теж допомагала.

Всі свої гроші нам віддала на початковий внесок.

– Її ніхто про це не просив! Краще б я ще один кредит взяла або іпотеку під більший відсоток, ніж гроші у твоєї мами!

Адже знала, що буде якийсь гидкий сюрприз з її боку! Але не довірилася своїй інтуїції!

Інна підійшла до кухонної зони, налила воду з графина і залпом випила повний стакан. Потім повернулася до Славіка.

– Скажи, будь ласка, люб’язний чоловіче, а який у тебе з твоєю матусею в підсумку визрів план щодо квартирного питання? – Інна злобно свердлила очима чоловіка. – Чого я ще не знаю?

– Мама могла б жити з нами в нашій новій квартирі, – пролепетав Славік.

І пожалкував, бо ніколи раніше він не бачив свою дружину такою розлюченою.

– А сестра теж?

– Ні, Олена зараз вступить до університету і буде жити в гуртожитку.

– Їй не дадуть місце в гуртожитку, вона не іногородня! Чому б твоїй мамі і сестрі не зняти квартиру?

– Вони не потягнуть, а я зараз допомогти не зможу. У нас же кредити…

– А Віталік взагалі відмовився від матері?

– У нього скоро буде дитина…

Інна схопилася за голову.

Як вона могла потрапити в таку халепу? І що тепер робити?

Розлучатися з цим горе-чоловіком, який, як виявилося, взагалі її не чує і не розуміє?

Продавати квартиру, яку вона з такою любов’ю ремонтувала і обставляла?

До речі, вже завтра повинні були привезти шафи…

– Знаєш що, – Інну несподівано відвідала світла думка, і вона дуже здивувалася, що це не сталося раніше, – ми твою маму і сестру поселимо ось у цій нашій студії! Прямо завтра сюди перевеземо!

– А як до цього поставиться твій дідусь? – недовірливо поцікавився Славік.

– Він подарував мені цю квартиру! Вона моя! – Інна нервово розсміялася. – Дзвони Галині Іванівні. Нехай збирає речі!