У дитинстві у мене були напружені відносини з батьками. Розумію, що я не дурень, а й батьки у мене ті ще … кренделі. Коли я був маленьким, то батьки поводилися зі мною грубо. Могли образити за просто так, назвати тупим або ще більш міцним слівцем. Я не можу пригадати дня, коли вони б зі мною спілкувалися просто по-людськи, з любов’ю. А років в 14 мене накрило і я став їм на зло робити всякі гидоти. Накопичилося чи що …
І все стало тільки гірше. Час від часу я з ними жахливо лаявся. А в 18 років взагалі посварився. Батько накричав на мене за те, що я не скопав город, хоча він мені за два дні сказав його скопати. Але мені реально було тоді ніколи.
Я вчився і потрібно було готуватися до іспитів. Батьки висловили в обличчя все, що про мене думали, я теж наговорив їм багато всього того, що накопичилося за роки. Мати сказала “котитися геть”. Я розлютився, зібрав речі й пішов. Ночував на вокзалі. Потім дві доби жив у одного друга. Потім ще дві доби в іншого друга.
Так вештався по друзях протягом трьох тижнів. Підручники й зошити мені подіти було нікуди, тому я не придумав нічого кращого, ніж спалити їх під мостом.
Я тоді багато що спалив: кілька фотографій. Викинув ключі. Саме тоді вирішив, що більше додому повертатися не буду. Потім армія, призов. Час в армії пролетів дуже швидко. Підійшов термін закінчення служби, підписав контракт, тому що йти мені було нікуди, грошей не було. Ще 5 років прослужив за контрактом.
Скажу чесно, далі залишатися в армії мені не дуже хотілося. Все ж армія – це армія. Пішов на громадянку. Насамперед подав заяву на службу в внутрішні органи. Все одно я більше нічого не вмів, а працювати треба було тут і зараз. Мені, мабуть, пощастило, але мені дали службову квартиру з подальшою можливістю виведення її з державного фонду, ніж я, природно, і скористався.
Мені скоро буде 37 років, а я з того часу і не спілкувався з батьками. Зараз у мене вже є свої діти й дружина. Принципово не заводжу акаунти в соціальних мережах, щоб батьки не знайшли. При бажанні, звичайно, зможуть мене знайти, але сподіваюся, не стануть цього робити. Не хочу їх бачити після всіх цих років …
