Наталя подивилася в дзеркало і побачила там втомлене обличчя немолодої, але й не старої жінки. Всього-то п’ятдесят, а виглядає на всі 100. Не відсотків- років. Правду мати каже.

– Сама винна! Ти повинна була це передбачити!

Покрутила головою. Туди, потім сюди. Зморшки глибокі на переніссі. Тому що часто хмуриться. А з чого їй радіти? Все життя гнала кудись, всюди спізнювалася, всім винна. Зате тепер поспішати нікуди.
Наталя провела рукою по поголеній наголо голові.

– Чому так вийшло? Скажи мені хоч ти, дзеркало? Як я докотилася до такого життя? – запитала жінка, і сльози покотилися по запалих щоках.

Наталя закінчила 7 клас відмінно. Додому мчала, перестрибуючи через калюжі.

– А ти для кого вчишся? Для мене чи що? – здивувалася мати, заколисуючи сина.
Наталя поглянула на новонародженого брата і пішла до батька. Показала щоденник.

– Ти і повинна відмінно вчитися. Це обов’язок кожного школяра, – сказав він, не відриваючись від газети. – Іди краще матері допоможи.

Наталя допомагала. Батьки поверталися після роботи, а вдома на них чекала вечеря, випрасувані повзунки братика і начищені до блиску підлоги. У вихідні вона гуляла з Вітею, годувала, гралася, навіть доводилося його купати. Батьки йшли в кіно або в гості. Вони втомлювалися на роботі, їм потрібен був відпочинок.

– Ти дівчинка, дочка, помічниця. Ось постаріємо, допомагати нам будеш. А у Віті інше призначення. Він хлопчик, спадкоємець, чоловік. У нього попереду успіхи, кар’єра, досягнення.

Уроки Наталя робила між клопотами або вночі. Але школу закінчила з медаллю. Втім, цього ніхто не помітив. До інституту вступила за конкурсом. Це теж пройшло як би само собою.

Після інституту Наталя вийшла заміж, народилася донечка. Оленька. Наталя звично прала, прибирала, готувала, не забуваючи про службові справи.

– Ну а що такого? Це твій обов’язок. Ти ж дружина і мати. Всі так живуть, – сказав чоловік, влаштовуючись біля нового комп’ютера.

Новітня модель! Купили на Наталкину премію. Вона якось непомітно пішла вгору. Начальство її хвалило, премії виписувало. Квартиру купили найкращому співробітнику. Невелика, не в центрі, зате своя.

– Ти повинна допомогти братові. Вітя не пройшов на бюджет. На платне у нас грошей немає, а у тебе є, – з порога заявила мати, приїхавши в гості.

Наталя брала кредити і допомагала. У брата попереду успіхи, досягнення і щось там ще. Це її обов’язок сестри. І платила. І на роботу після інституту допомогла влаштуватися.

Не брали Віктора ніде, а вона вже в начальники вибилася. Оленька теж платно вчилася. І за навчання дочки теж платила Наталя.

Вона так втомилася віддавати всім борги, що почала худнути. Коли зрозуміла, що не від втоми втрачає вагу, було пізно. Метастази, і стадія у неї не перша. На жаль.

– Лікар сказав, що є один шанс. Дорого, звичайно, але це шанс, – сказала-запитала вона за вечерею.

– Почекай, кохана. Ти хочеш продати квартиру?! А якщо не вийде, тобі буде вже все одно, а я що, на вулиці залишуся?

На роботі трапилися не найкращі часи. Та й взагалі криза, скорочення, не до неї.

– Сестричко, я б допоміг, але всі гроші вклав у машину, – сказав Вітя, крутячи ключі на вказівному пальці.

– Сама винна! Ти повинна була це передбачити! Хто тепер за нами доглядатиме? Ми з татом зовсім старі. Яка я ж ти егоїстка, – кричала на неї мати.

Наталя здригнулася. Дзвінок у двері несподівано ввірвався в її думки. Жінка подивилася в дзеркало, витерла сльози і пішла відкривати.

– Оленька?! Щось сталося? Ключі загубила?

– Збирайся, поїхали, – скомандувала дочка.

– Куди?

– До лікаря. Я гроші знайшла.

– Де?

– Потім розповім.
І поїхали. І Наталя вилікувалася. Оленька швидко продала все, що можна було продати, позичила у друзів і не стала оплачувати навчання.

– Нічого, мамо, диплом через рік отримаю. Головне, що ти тепер здорова, – сказала дівчина, забираючи матір з клініки.

Тато, дізнавшись про рішення Оленьки, покрутив у скроні. Бабуся хотіла було нагадати онучці, що допомагати треба Віті. Обох Оленька ввічливо відправила в… далеку подорож.

– «Чому Оля змогла, а я ні?» – замислилася Наталя.

– Все! Досить, – вирішила вона.

Подала на розлучення, поділила майно і тепер живе удвох з дочкою. Чоловік якось швидко витратив гроші після розлучення і нічого кращого не придумав, як повернутися в батьківський дім.

Мати все також кричить у слухавку, що обов’язок сестри допомагати Віті. Брата скоротили на роботі. Адже він там тримався тільки завдяки заступництву сестри.

А Наталя більше не визнає за собою ніяких обов’язків! Все. Досить. Хіба тільки материнський обов’язок.
Але вона вже його виконала – народила і виростила чудову дочку!

💬 Друзі, якщо вам цікаво читати ще більше наших історій – залишайте свої коментарі та не забувайте про лайки. Це надихає нас писати далі!