Непорозуміння з свекрухою у мене почалися ще до весілля. У нас є традиція, що хлопець присилає до дівчини старостів. Так от, коли Марія Василівна вперше переступила поріг мого дому, замість того, щоб привітатися зі мною і моїми батьками, сказала: «Сину, ну що ж ти собі таке вибрав? Хіба я для цього тебе ростила?».
Свекруха була вражена рівнем нашого життя, бо вона уявляла, що син має знайти собі значно вигіднішу партію. А тут я – звичайна дівчина, яка живе з мамою і з татом в двокімнатній квартирі.
Незважаючи ні на що, ми одружилися. Зараз живемо разом вже 8 років, у нас двоє дітей. Здавалося б все добре, але мама чоловіка ніяк не дає нам спокою, і чим далі, тим гірше. Зараз у мене складається відчуття, що вона намагається мене на чомусь підловити.
Ми давно живемо окремо – спочатку знімали, потім купили власне житло. Мама чоловіка в гості до нас приїжджає завжди без попередження. Це при тому, що живе в іншому міста. Якщо нас немає вдома, вона сильно обурюється, а якщо ми є, то вона заходить і з порогу починає командувати.
Те, що я якась не така, я вислуховую постійно. І фарбуватися я не вмію, і кришки від каструль у мене не в тій послідовності лежать. Та й взагалі родом я так сказати не вийшла. Сім’я у мене занадто проста. Загалом, іншими словами – не рівня я її красеню сину.
Всі ці 8 років я намагаюся не звертати увагу, але є ситуації, в яких стриматися дуже важко. Свекруха нещодавно святкувала своє 60-річчя в ресторані. Нас покликала, але перед тим провела мені лекцію, як я маю виглядати і в яку сукню мені одягнутися. Це було неприємно, але я і тут промовчала.
Але свекруха пішла далі – на своє торжество вона запросила колишню дівчину мого чоловіка. Вона красива, доглянута, бізнес леді. На машинці дорогій приїхала, при посаді не поганій. Правда, із зайвою вагою трохи. Заміж вона так і не вийшла, тому Марія Василівна ще сподівається, що у них з моїм чоловіком ще щось може вийти. Вона розраховувала, що він побачить колишню і кине мене.
Хоч чоловік і ніяк на неї не реагував, мені, все ж, було дуже неприємно від цієї ситуації. Але ось свекруха, по закінченню восьми років нашого шлюбу, говорить, що саме та жінка набагато більше підходила її синові. З нею то він би на всьому готовому вже був, а зі мною він мусить всього добиватися сам.
Це ж виявляється погано, що мій чоловік сам заробив на автомобіль і на квартиру. Погано напевно, що її хлопчик поїхав з маленького селища в місто, де зможе дати гідну освіту і подальше життя своїм дітям. Погано напевно те, що він одружився на коханій жінці, а не на дорогій машині. Загалом, я вперше не витримала, зібрала дітей і чоловіка, і ми поїхали додому.
Свекруха мені цього не пробачила, вона вважає, що я своїм вчинком зіпсувала їй свято. А я так не вважаю, і більше не дозволю їй втручатися в наше життя. Або нехай змінюється, або ми припиняємо спілкування.
