Мене звати Оксана. Ми з чоловіком одружені вже майже чотири роки. Виховуємо дворічного синочка Макара.

На час декретної відпустки я пішла з роботи, тому за наповнення сімейного бюджету повністю відповідав мій чоловік Ігор. Маленька дитина в домі це величезна відповідальність. На піклування про малюка йде багато сил та часу. Але, не зважаючи на щоденну втому, я намагалась повною мірою виконувати усі обов’язки ідеальної дружини. Ігор кожного вечора повертався додому в чисту, затишну квартиру. На кухні чекала гаряча вечеря, а зранку на вішаку – випрасуваний, чистий одяг. Іноді відчувала себе повністю знесиленою, але переступаючи через власні потреби, годила коханому, як могла.

Ми ніяк не могли звикнути до життя на одну зарплату. А мала дитина в домі це ще й додаткові витрати. Тому, я прийняла рішення, що час повертатись на роботу. Свекруха підтримала моє рішення та пообіцяла допомагати з онуком.

Вже минав другий тиждень, як я повернулась на фірму, в якій працювала до декрету. Одного дня вирішила подзвонити свекрусі, довідатись, як у неї справи, як справляється з малим Макарчиком. На стаціонарний телефон не додзвонилась, бо лінія постійно була зайнята. Вирішила набрати на мобільний.

Нарешті Світлана Василівна підняла слухавку. Виявляється, вона якраз говорила зі своєю колишньою колегою по роботі. Свекруха попросила свою співрозмовницю не класти слухавку, а зачекати на лінії. Я дізналась, що хотіла і ми попрощались.

Та, якось так вийшло, що попрощавшись зі мною, Світлана Василівна не натиснула клавішу відбій, а просто відклала мобільний в сторону. Я, якось інтуїтивно теж не вибила й підслухала її розмову.

Мене вразило те, що я почула. Мені навіть ніколи б на думку не спало, що вона так поливає мене брудом перед чужими людьми. Казала, що я погана матір, лишила на неї маленького синочка, а сама чим скоріше на роботу пішла. Крім того, розкритикувала мене, як господиню. Ще й набрехала, що Ігор ходить до неї вечеряти, бо я мало та несмачно готую.

Мені так гірко на душі стало. Все, що вона розповідала – огидні побрехеньки. Не розумію, для чого їй це?

А тепер я не знаю, як правильно вчинити. Чи розповісти свекрусі, що підслухала її розмову та з’ясувати, чому вона таке на мене наговорила? Чи без пояснень піти з роботи й повернутись у декретну відпустку? Бо я не маю змоги працювати без її помочі.

Можливо хтось проходив через подібну ситуацію? Як мені бути?