Ми з чоловіком з одного міста, виросли у приватному секторі обоє, обоє з небагатих сімей.

Але я після навчання поїхала на три роки працювати в Голландію і там заробила собі на двокімнатну квартиру в новобудові в новому районі нашого міста.

Потім ми зустрілися з Дмитром, одружилися. І почалася моя вічна боротьба з мамою чоловік.

Я не знаю, з яких то століть у них повелося, але родина чоловіка – сто відсотків патріархальна, там свекор ніколи ні сміття не винесе, ні їсти не приготує, ні прання не розвісить.

Мама Діми все життя догоджає чоловікові і синам. Я не знаю, мені здається вона взагалі для себе не може жити.

У них в родині нормально, коли свекор пропадає тижнями на рибалках, у відрядженнях чи ще десь. Ну але то їхня родина – їхні справи.

У нас з Дімою від початку повелося по іншому. Мій чоловік прийшов жити до мене, але він мені абсолютно у всьому допомагає, і з дітьми, і дома – ми не ділимо роботу.

Одного разу свекруха прийшла до нас – а Діма з пилососом. Ото вона волала, вам не передати. Що я про себе вислухала. Змушую її хлопчика бути попелюшкою! Не чоловіча це справа.

А ще Діма сестра час сидить біля моєї спідниці, ото бідолаха. Я його тримаю і нікуди не пускаю. А чоловік має бути вільним, відпочивати від дітей в компанії інших чоловіків.

Але я нікого до себе не прив’язувала, просто нам з Дмитром цікаво разом, ми разом відпочиваємо, кудись їздимо лише родиною і вважаємо це дуже добре.

Чоловік багато разів намагався мамі пояснити це, що у нас по іншому в сім’ї, щ зараз йому не цікаво ходити по більярдам чи барам без мене, але їй нічого не доведеш.

Тобто ось такі моменти виникають вже 11 років. Але те, що сталося на вихідних, було останньою краплею.

У Діми був день народження. Готувати мені все допомогли мама і сестра, свекруха прийшла на все готове з молодшим сином, а свекор як завжди десь у відрядженні. Були також наші куми з дітьми, родина Діминого колеги.

Ну й от, сидимо ми за столом вітаємо Діму, спілкуємося. Настає час привітання від Марини Іванівни.

Свекруха піднялася за столом і, простягнувши Дімі цю коробку, виголосила свою промову при всіх гостях. Каже:

– Дімочко, ось тобі справжній чоловічий подарунок, ми з татом постарались, коди вибирали. Досить тобі вже сидіти біля спідниці жінки! І не здумай і Олені купити. Ти чоловік і в тебе має бути свій простір! І взагалі світ на одній жінці клином не зійшовся!

І мама чоловіка сказала йому негайно відкрити коробку і полюбуватися подарунком.

Це виявився спінінг – новенька сучасна вудочка з усім необхідним.

Як я вже сказала, живемо ми в моїй квартирі, тому я після цього вважаю цілком нормальним те, що більше я в свою оселю маму чоловіка в на поріг не пущу.

А Діма нехай ходить до неї сам, якщо йому хочеться. З мене досить. Чи я не права, що думаєте?