Світлані завжди здавалося, що вона чудово ладнала зі своєю свекрухою.
На усі питання своїх подружок про те, як до неї ставиться Надія Сергіївна, вона відповідала, що вони одна в одній душі не чують.
– Бути такого не може! – дивлячись, недовірливо посміхалися дівчата. – Хочеш сказати, що тобі просто золота свекруха дісталася?
Світлана у відповідь усміхалася та розводила руками, даючи зрозуміти, що саме так і є.
Та й правді, за три роки вони жодного разу не сперечалися з мамою чоловіка.
Чоловік теж ніколи не казав дружині, що його мати погано про неї відгукувалася, тому Світлана щиро вважала, що свекруха добре до неї ставиться.
Однак, як це часто буває, одна недобра подія розставляє все на свої місця.
Справа в тому, що Світлана працювала регіональним менеджером і стабільно раз на місяць-два виїжджала на кілька днів у відрядження.
Того ранку вона повернулася з вокзалу, купи дісталася потягом, з великою валізою.
Щойно жінка увійшла до кімнати, як зателефонували з роботи і, незважаючи на те, що їй обіцяли пару вихідних після відрядження, попросили протягом дня приїхати та привезти документи.
Не бажаючи відкладати справу на потім, Світлана вирішила поїхати прямо зараз.
Сказавши чоловікові, що вона незабаром повернеться, жінка поїхала у справах.
Світлана була відсутня близько години, і, коли вже поверталася та вийшла з ліфта, почула голос свекрухи.
Двері в їхню квартиру були прочинені, і вона могла добре розчути кожне слово.
– Де твоя дружина? Знову по відрядженнях вештається? Напевно, їй варто нагадати про те, що вона одружена і має чоловіка вдома? – обурювалася Надія Сергіївна. – До речі, ви живете лише три роки, але я остаточно в ній розчарувалася. Думала, що вона все для тебе робитиме, догоджатиме в усьому тобі, адже в неї хороша робота, думала, що її батьки вас у квартиру пустять, щоб ви не на орендованій жили, а вони її самі в оренду здають. Думала, що вона гроші давати тобі буде, адже вона більше тебе заробляє або до себе на роботу влаштує, у них хороша фірма.
Можливо, свекруха ще довго б критикувала її і виказувала своє невдоволення, але в цей момент Світлана штовхнула двері і переступила поріг квартири.
Надія Сергіївна від несподіванки аж здригнулася і різко повернулася до невістки. Побачити Світлану вона не чекала.
– Ой, а ти не на роботі хіба? – запитала матір чоловіка і невинно заплескала очима.
Світлана нічого не відповіла свекрусі на запитання, але легко помітила, що та стоїть у брудному взутті серед вітальні.
– Ви в себе теж не роззуваєтеся? – Холодно поцікавилася вона.
– Та я на пару хвилин всього зайшла до сина, вже йду, не хвилюйся, я акуратно дуже пройшлася, – невдоволено посміхнулася Надія Сергіївна.
– Чи встигли хоча б виговоритися? – Світлана вирішила не вдавати, ніби вона нічого не чула і все добре.
Свекруха здивовано глянула на невістку, а потім її обличчя стало геть розгніваним.
– Як ти смієш так розмовляти зі мною? Я твоя свекруха, матір твого чоловіка, я літня людина, май хоч якусь повагу до старших! Хоча з ким я розмовляю? Їздиш постійно по своїх відрядженнях і начхати хотіла на чоловіка свого!
– Мамо, ти кажеш справжню нісенітницю, – відчувши напруження, чоловік вирішив втрутитися в розмову.
Однак мати проігнорувала слова сина і продовжила вимовлятися:
– Хоча хороша дочка може бути у таких батьків, як твої мама й тато?! Недобрі вони люди, які замість того, щоб віддати другу квартиру дочці та зятю, здають її в оренду людям чужим і гарно живуть собі на ті гроші!
– Прошу вас не чіпати моїх батьків. Вони не повинні нас утримати! – перебила її Світлана. – Розмінюйте свою власну квартиру на дві та віддайте одну своєму синові!
– Зараз, ага! Вже біжу, бо ти так сказала мені! – Сказала у відповідь мати. – Для сина я б так і зробила, а от для тебе не стану! Ти зовсім мого сина не цінуєш! Купу грошей отримуєш, а він працює за копійки, могла б його до себе на роботу влаштувати!
Світлана з подивом дивилася на свекруху, що виглядала розлюченою і незадоволеною дуже.
– Мамо, ти що таке кажеш?! – обурено промовив син, якому вже теж набридла ця розмова.
– Мовчи краще! Ти зараз, звичайно, будеш за неї заступатися, а вона ж нічого хорошого для тебе не зробила, – стояла на своєму Надія Сергіївна.
Побачивши це, Світлана не витримала. Вона попросила, щоб мати покинула їх житло.
Вона викликала ліфт і попросила матір їхати від них.
– Що ти собі дозволяєш? – сказала мати.
– Вам час! затрималися ви у нас.
– Не думай, що я просто так залишу це! Я поговорю ще зі своїм сином і ти пошкодуєш про цей день!
Проте, коли мама зайшла в ліфт і ще хотіла щось сказати, він у неї перед носом зачинився.
Жінка швидко попрямувала до виходу. Двері під’їзду зачинилися за нею, і в під’їзді стало тихо.
Світлана зайшла до квартири, а чоловік вже чекав її біля дверей квартири.
– Світлано, що сталося? Навіщо ти поводишся так? Ну це ж мама моя, зрозумій, яка вже є, її ж не виправити, – сказав він, підходячи ближче.
Світлана пройшла до квартири і, глибоко зітхнувши, сіла на диван. Вона розповідала чоловікові, що чула слова свекрухи.
– Мені шкода, що довелося так вчинити з твоєю матір’ю, – похитала головою дружина. – Але я не терпітиму від неї подібної поведінки. Мало того, що вона так недобре говорила про мене, але те, що вона недобре говорить про моїх маму й тата, то вже геть перебір. Але мені просто дивно, що ти слухав усе з нечуваним спокоєм і навіть не заперечив їй на це.
– Знаєш, мені соромно зізнатися, але мама, справді, іноді каже такі негарні речі, – він опустився поруч із Світланою і взяв її за руку. – Вибач, що не втрутився раніше, просто не хотів суперечок і все.
Після розмови цієї минув майже рік. За цей час Світлана з Надією Сергіївною практично не спілкувалися.
Дмитро просив, щоб вона вибачилася перед його матір’ю просто заради того, щоб помиритися. Але хіба невістка має вибачатися в цій ситуації? Хіба вона не права?
