Вони зустрілися випадково. Два колишні однокласники. Не бачилися 15 років.
– Ну, як ти? – запитав перший.
– Добре, ось одружився на найкращій жінці у світі! – відповів другий.
– І як дружина?
– Найкраща! Красуня, розумниця, струнка, мудра і чутлива!
– Пощастило! А я ось 2 роки тому розлучився.
– Чому? Та не склалося. Весь час мудрувала, занадто худа, і в сльози з кожного приводу.
– Ну буває. І як ти тепер?
– Та нормально.
– А колишня? – Так, кажуть що заміж вийшла.
Потім вони перекинулися ще кількома фразами і розійшлися кожен у своїх справах. Більше їх шляхи не перетиналися.
Вони так і не дізналися про те, що говорили про одну й ту ж Жінку.
Так влаштований світ. Те, що ми наповнюємо любов’ю, стає прекрасним і найкращим. І справа не в тому, що хтось поганий.
А справа в нас, чи вміємо ми дивитися з любов’ю…
Серця в усіх людей різні. Але ключ до всіх один – доброта і любов!Соломія Українець
