У багатого брата була бідна сестра. Вона жила тим, що продавала молоко і овочі з городу. Влітку дівчина торгувала грибами і ягодами, а взимку жила на те, що вдалося зібрати в теплу пору року.
Брат соромився сестри і ніколи не кликав її до себе в місто, а тим більше в свій багатий і розкішний будинок, але сестра ніколи не тримала зла на свого брата і вона весь час, за будь-якої можливості передавала йому, а також його сім’ї подарунки, які готувала своїми руками!
Вона ніколи і нічого не просила у брата. Завжди ставилася до нього з розумінням і повагою. У дівчини був маленький, непоказний будиночок, невеликий клаптик землі і худоба на дворі.
Минуло багато років … і одного разу кинули компаньйони брата з бізнесом. Його дружина пішла до іншого, син став наркоманом, квартиру відібрали за борги. Тут і згадав брат про свою рідну сестру і поїхав в село …
А у сестри все в порядку: чотири корови хвостами махають, свиней без рахунку, машина нова в гаражі – на ній возять продукцію в місто; двоє дітей інститути закінчують, а на стіл накрила – так очі розбігаються, все своє, найсвіжіше!
Соромно братові стало … став він просити у сестри вибачення, а та й не сердилась, не до того їй було, запропонувала і житло, і роботу.
Мораль така: не забувай про свою землю, яка тебе народила і не відвертайся від крові, яка твоя рідна …
