– Сину, хіба я тебе ростила для того, щоб ти вареники ліпив і борщі варив? А дружина тоді для чого? – пам’ятаю як я прийшла до сина в гості, побачила, що він знову куховарить і неабияк засмутилася.
– І я тебе люблю, мамо. От для чого ти це починаєш? Хіба не все одно хто готує, головне ж, щоб вечеря була, – лагідно посміхнувся мій Тарас, витираючи руки від муки об фартух. – Краще залишайся з нами на вечерю, зараз і Карина з роботи прийде.
– Тарасе, я серйозно хвилююся, вона ж з тебе підкаблучника зробила. Твій тато на кухню заходив лише для того, щоб поїсти, я навіть не дозволяла йому тарілку за собою мити, бо вважала, що це чисто жіноча справа, не те, щоб вареники ліпити. До речі, де ти навчився це робити? – кажу.
На цих словах погляд Тараса спохмурнів, і він став серйозним як ніколи.
– Мамо, послухай мене уважно. Я і справді тебе дуже люблю, але не треба мені вказувати, як і що мені робити, у вас з батьком було так, а у нас з Кариною отак. Мені не важко приготувати вечерю, а навчився я з відео з інтернету, тепер це також не проблема.
Після того, як син мені вперше в житті так різко відповів, можете собі уявити, який у мене вже був настрій. Невістка прийшла з роботи, і ми сіли вечеряти. На диво, і вареники, і борщ, які приготував мій син, виявилися дуже смачними, та у нього просто талант до цього.
Я сиділа за столом і скоса поглядала на невістку, ну що мій син в ній знайшов, ні краси, ні багатства, ще й за неї всю роботу робить. Мені як мамі дуже прикро на це дивитися, але що я могла зробити? Син у мене дуже розумний, школу на відмінно закінчив, університет з червоним дипломом, роботу гарну знайшов, заробляє дуже добре, вже квартиру сам придбав, нехай однокімнатну, але і це дуже значущо.
А Карина? Приїхала з райцентру, вищої освіти не має, постійно вчиться, ходить то на одні курси, то на інші, і не має часу навіть про чоловіка подбати. Хіба ж я такої долі хотіла для свого молодшого сина?
Інша справа – мій старший син Олег. Він одружився з дівчиною з багатої родини, там свати таке придане дали, що можна сказати, Олегу пощастило, бо і квартира велика є, і машина дорога, йому вже і старатися не треба. Невістка не працює, сидить вдома чистоту наводить, у неї такий порядок усюди, що любо глянути.Одним словом, за свого старшого сина я не переживала, а от щодо молодшого є питання. Якщо він відтепер на кухні стирчатиме, то що буде далі?
Довго думати не довелося. Минуло кілька років, і я бачу результат, і скажу вам чесно, він мене дуже здивував. Я життя прожила, думала, що вже все бачила і все знаю, а виявилося, що ні. Помилилася я в невістці, Карина виявилася чудовою дружиною для Тараса.
У них зараз є двоє дітей, нещодавно Карина з Тарасом переїхали у свій заміський будинок, які самі придбали спільними зусиллями. Вони обоє багато працюють, заробляють добре, а головне – все встигають, бо завжди готові подати руку допомоги одне одному. Вони як і на початку не ділили обов’язки, так і зараз продовжують все робити разом, або робить той, у кого є час.
Тепер я розумію, що вони молодці, це лише скріпило їхній союз. Тішуся я за свого сина, бо усвідомила, що він направду знайшов для себе вірну і надійну супутницю життя.
А от у старшого сина, на жаль, не все так гладко, як би здавалося на перший погляд. У них з дружиною настільки почастішали непорозуміння, що до розлучення доходить. Син скаржиться, що вони стали чужими одне одному, буває навіть і таке, що за вечір і слова одне одному не скажуть.
Цю історію я розповіла лише для того, щоб уберегти інших турботливих матусь від тієї помилки, яку зробила я. Не можна втручатися в родини дорослих дітей, нехай живуть як знають.
Ми ніколи не можемо вгадати, що для них буде краще. А хочеш допомогти своїй дитині – то тихенько помолись за неї, чи підтримай фінансово, якщо маєш таку змогу, а втручатися в їхній вибір – точно не варто.
