Мені 65 років і навіть маючи сина, а також онуків, я відчуваю себе зовсім самотньою. А вся справа в тому, що 15 років тому син одружився з Любою і як він говорить, став дуже щасливий. Та тільки я щось не розділяю його радості. Не подумайте, я сина не ревную і ніколи не втручалася в їхні стосунки. Та тільки як з’явилася Люба, я стала майже нікому не потрібна. Все через те, що відносини у нас з невісткою не склалися з самого початку.
Я намагалася не один раз знайти з нею спільну мову, допомогти в чомусь, підказати, але всі мої спроби сприймалися Любою як щось погане. Коли не зателефоную їм, вони зайняті своїми справами. Намагаюся по-доброму дати пораду – їм мої поради не потрібні. Передаю передачу з їжею і яким одягом для внучок – все їм не те і все не так. Я навіть в гості перестала до них їздити і свята з ними відзначати. Чого тільки варта погляд невістки, яка всім своїм виглядом дає зрозуміти, що мене не чекали в їхньому будинку. Вона навіть може мене запитати, коли я вже нарешті від них поїду.
Тому я для себе вирішила, не набридати їм. Ось уже протягом 15 років всі свята я святкувала з своїми подругами. Навіть в мій день народження син рідко приїжджав до мене, щоб особисто привітати. Завжди зі мною були подруги, я вже так навчилася жити. Але життя не стоїть на місці: ось однієї нещодавно не стало, друга захворіла, третя поїхала в інше місто до дітей жити.
Ну і я залишилася одна. Дзвонить син, каже, щоб я приїжджала, трохи з онуками час провела. Я кілька разів перепитала, чи не буде Люба проти. На що відповів син мій, що вона тільки за, в чому я сумнівалася, але вирішила поїхати. За онукам скучила і так хотіла побачити сина.
Купила онукам подарунки, прикупила трохи продуктів також до столу, ну і поїхала до сина з невісткою. Приїжджаю, а в квартирі такий бардак, що словами не передати. Невістка спокійно лежить на дивані, щось клацає в телефоні, навіть не встала привітатися зі мною, діти теж в телефонах. Скрізь пил, розкидані речі. Я давай всіх піднімати і говорити, що треба ж прибрати, так жити не можна взагалі.
На що Люба мені відповіла, що вона втомилася і хоче відпочити. Я розклала продукти на кухні і підійшла до онуків, кажу, щоб поставили телефони і почали зі мною прибирати. Але невістці це не сподобалося, вона сказала мені, що це негарно з мого боку приїхати і командувати в чужому домі. Їх все влаштовує, а якщо мені щось не подобається, то я можу збиратися і їхати додому.
Син стоїть дивиться і мовчить, невістка говорить все, що думає, а мені так прикро. Що ж я такого поганого зробила? Просто хотіла навести порядок. Зібралася і поїхала до себе назад. Думаєте, син хоч подзвонив? Ні, навіть не привітав. Я так розумію, більше сина у мене немає, та й сім’ї теж. Ось так ось я залишилася одна.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
