Слава вважав, що витрачатися на дружину не обов’язково, тому на кожне свято дарував чергову коробку цукерок і троянди, які, до речі, Діна ненавиділа.

— Діна, ну що за дурниці? Навіщо тобі ця корекція? Продовжуй ходити в окулярах, в них ти все бачиш! У мене зараз немає зайвих грошей, я замовив новий автомобіль у салоні, його потрібно викуповувати. Чому тебе раптом перестали влаштовувати окуляри? Я за них, між іншим, 7 тисяч віддав! Не починай більше розмову на цю тему, грошей немає!

Діна недавно зрозуміла, що чоловік, як і друзі, пізнається в біді.

З В’ячеславом вона прожила майже 15 років і тільки зараз зважилася на розлучення.

Приводом для розірвання шлюбу стало фінансове питання – В’ячеслав відмовився давати дружині гроші на операцію.

Виходячи заміж за Славу, Діна відчувала, що він її любить не так сильно, як вона його.

В’ячеслав зі своєю майбутньою дружиною познайомився у важкий для себе період, коли відходив від розставання зі своєю першою любов’ю.

Перед Валерією молодий чоловік сильно провинився, і вона, не пробачивши зради, поїхала.

Кандидатура Діни на роль дружини була ідеальною. Поруч з чуйною, розуміючою, вміючою слухати і співпереживати Діною Слава відчував себе комфортно, але йому було нудно.

Інтелігентна дівчина не могла дати йому тих емоцій, які давала колишня. В глибині душі Слава сподівався, що Лера, коли почує про його весілля, дасть про себе знати, але прорахувався.

Батьки вибір сина схвалили, мамі Слави Діна сподобалася:

— Синку, якщо ти на ній одружишся, ти ніколи про це не пошкодуєш! Я впевнена, на таких жінках, як твоя Діна, сім’ї і тримаються. Не ображай її.

Через певний час Слава не витримав:

— Мамо, я її не люблю, — несподівано зізнався матері, — я не знаю, навіщо я взагалі Діну взяв у дружини. Думав, що Леру забуду… А не виходить!

— Стерпиться-злюбиться, синку. Я за твого батька виходила заміж теж без кохання, але ми з ним, як бачиш, прожили практично 30 років. І тепер він мені дуже дорогий. Почуття прийдуть з часом. Обов’язково прийдуть!

Софія Степанівна помилилася.

За стільки років шлюбу В’ячеслав Діну так і не полюбив.

Ні, він був дружині вдячний за дітей, за затишок, за колосальну підтримку, але не більше.

Славі не хотілося дружину носити на руках, балувати, оточувати увагою.

Будь-який прояв турботи з боку Діни чоловік сприймав як належне, як само собою зрозуміле.

Слава вважав, що витрачатися на дружину не обов’язково, тому на кожне свято дарував чергову коробку цукерок і троянди, які, до речі, Діна ненавиділа.

Діна зняла окуляри і закрила очі. Останнім часом у неї постійно боліла голова! Біль наступав раптово, голову ніби стискало розпеченим обручем.

— Ні, потрібно йти в лікарню, — сказала собі Діна, — це ненормально! Візьму пару днів без оплати і пройду обстеження.

Лікарі нічого серйозного не виявили, до окуліста Діна пішла в останню чергу.

— У мене з дитинства поганий зір, — пояснювала вона фахівцеві, — з шести років ношу окуляри.

— Чому не хочете зробити лазерну корекцію зору? Голова у вас болить через велике навантаження. Дайте вгадаю: багато працюєте за комп’ютером?

— Так, перед монітором часу проводжу дійсно багато. Іноді по вісім-дев’ять годин. Невже саме через це у мене такі сильні головні болі?

— Так, найімовірніше. Ви постійно мружитеся, очні м’язи весь час напружені. Сидите, напевно, ще в незручній позі, згорбившись.

Коли голова нахилена вперед, кисень у достатній кількості до мозку не надходить через звуження судин.

Загалом, довго пояснювати, але повірте, ситуацію значно покращить лазерна корекція. Я наполегливо рекомендую вам її зробити.

Але попереджаю відразу: після 45 років ця процедура буде марною. А вам? Кхм… Через 10 місяців виповниться — 45.

Поспішайте.

Діна кілька днів вивчала інформацію про цю процедуру в інтернеті, знайшла багато захоплених відгуків.

Люди писали, що після корекції їх зір дійсно відновився повністю.

Діні дуже хотілося позбутися окулярів, тому вона вирішила все ж поговорити з чоловіком:

— Слав, ти ж знаєш, що я нещодавно обстеження проходила?

— Ну і що? — запитав чоловік, не відриваючи очей від екрану телефону.

— Окуліст порекомендував зробити лазерну корекцію зору. Я тут трохи про процедуру прочитала… Операція безпечна, практично безболісна.

І, що найголовніше, дуже ефективна. Я можу забути про окуляри, розумієш?!

— Угу, і що? — Слава, здавалося, взагалі не слухав дружину, він друкував комусь повідомлення.

— Я хочу спробувати. Тільки проблема в грошах, коштує лазерна корекція близько 110 тисяч.

— Яка операція? — нарешті прокинувся В’ячеслав, — кому? Тобі? Навіщо?

— Вона допоможе мені відновити зір, — терпляче повторила Діна, — шанси дуже хороші! Якщо все пройде як треба, то окуляри я більше носити не буду!

— Ну роби, від мене ти чого хочеш? — почав дратуватися В’ячеслав.

— Слав, вона 110 тисяч коштує…

— Нічого собі! У мене таких грошей немає! Діна, тобі що, зайнятися нічим? Що це за капризи? Операцію якусь придумала! Ти ж бачиш в окулярах? Ось і продовжуй їх носити.

— У мене від них, Слав, голова болить. Я хочу бачити, розумієш? Допоможи мені, будь ласка. У мене є кілька місяців, щоб зробити цю корекцію. Після 45 років, лікар сказав, оперуватися вже марно!

— У мене вільних грошей зараз немає. Раніше треба було говорити, я вже замовлення на нову машину зробив.

Діна не витримала і заплакала:

— Слава, ну невже машина дорожча за моє здоров’я? Хіба взагалі це можна порівнювати?

— Не роби з себе жертву, — розлютився В’ячеслав, — як ходила в окулярах, так і ходи! І не чіпляйся до мене з такими проханнями. Потрібна тобі операція? Зароби на неї сама!

— У мене зарплата 15 тисяч, я навіть якщо повністю її відкладатиму, все одно потрібної суми не зберу. У мене в запасі дуже мало часу…

— Весь настрій зіпсувала, — підхоплюючись з дивана, гримнув Слава, — спати піду! Дякую за прекрасний вечір!

Три останні місяці Слава не знаходив собі місця. Рівно 90 днів тому до нього в особисті повідомлення звернулася Лера, його перше і справжнє кохання.

Серце відразу защеміло, В’ячеслав відразу зрозумів, як сильно він сумував за нею всі ці роки.

Вони листувалися практично всю ніч — Слава тоді знайшов привід і пішов спати на диван, у вітальню.

Наступного дня вони зателефонували один одному, і Лера призначила зустріч своєму колишньому коханому.

До цього побачення Слава готувався ретельно, він відчував себе закоханим недосвідченим школярем, боявся чомусь не сподобатися Лері.

— А ти анітрохи не змінився, — посміхнулася жінка, — звичайно, став старшим, подорослішав… Я дуже рада тебе бачити, Слав!

— І я радий, — вичавив із себе чоловік, — ми з тобою не бачилися цілих 15 років, практично вічність… Леро, куди ти тоді зникла?

— Це неважливо, — посміхаючись, відповіла Валерія, — а ти, я бачу, одружений? Правильно, у справжнього чоловіка обов’язково повинна бути сім’я. Діти є?

Слава чесно розповів своїй колишній коханій правду: він одружений вже 15 років, у нього двоє дітей-підлітків, окрема квартира і хороша робота.

— А я заміж так і не вийшла, — продовжувала посміхатися Лера, — якось не склалося. Ну або, напевно, свого судженого не зустріла. Тому я і не знаю, що це таке — бути дружиною.

У душі В’ячеслава миттєво прокинулися почуття до Валерії, він став шукати з нею зустрічей, засипав подарунками, намагався зблизитися, але Лера вела якусь свою гру — від себе не відпускала, але і до себе близько не підпускала.

Вона керувала Славою, як лялькою-маріонеткою, смикала за ниточки, і В’ячеслав покірно виконував все, що їй потрібно.

Діна тепер його дратувала, кудись зникла вдячність, Славі більше не хотілося проводити з дружиною і дітьми час. Всі його думки займала Лера.

Він якось набрався сміливості і своїй колишній запропонував:

— Може, спробуємо ще раз? Стільки років минуло, а я тебе так і не зміг забути…

— Ще не час, — як завжди, м’яко посміхнулася Лера, — рано про це говорити. Та й не в моїх принципах, Слава, руйнувати сім’ю. У тебе дружина і діти, вони повинні бути твоїм сенсом життя. А коханкою я ніколи не стану! Я ж власниця, якщо моє — то тільки моє!

Якби Лера сказала Славі про те, що вона готова бути з ним поруч, чоловік би не замислюючись подав на розлучення.

В’ячеслав метався тепер між двох вогнів — від дружини він боявся піти, тому що в Валерії не був упевнений. Раптом вона знову зникне, як тоді, і знову залишить його одного?

А тим часом Діна не збиралася відмовлятися від задуманого. На допомогу невістці несподівано прийшла свекруха:

— Ось, значить, як… Машину йому потрібно купити! Не переживай, мила, ми оплатимо операцію. Ти ще занадто молода, щоб втратити зір. Візьми себе в руки, припиняй переживати. Починай готуватися до корекції. Завтра ж ми з тобою поїдемо в клініку і все оплатимо!

Діна дуже просила свекруху нічого не говорити про це В’ячеславу, але Софія Степанівна не втрималася, зателефонувала синові і як слід його відчитала.

— Слава, ти що собі дозволяєш? Мені за тебе соромно! Ти, вибираючи між залізякою і живою людиною, вибрав машину? Ти що, думаєш, що жити зі сліпою жінкою легко? Якщо Діна втратить зір, ти готовий взяти на себе всю домашню роботу? Ти будеш робити з дітьми уроки, ти будеш готувати для всіх їжу, підтримувати порядок в квартирі? Зрештою, ти будеш всюди дружину водити за руку?!

Слава, і без того доведений до відчаю емоційними гойдалками, які влаштовувала йому Лера, влаштував дружині скандал.

Він зірвав з Діни окуляри, кинув їх на підлогу і наступив ногою.

— На зір ти скаржишся? Бачиш, кажеш, погано? Ну що, зараз краще? Ти спеціально поскаржилася матері?

Тобі приносить задоволення знати, що батьки мене принижують? Чому я через тебе повинен вислуховувати їхні повчання?

— Навіщо, Слава?! Як я завтра піду на роботу? У мене одні окуляри, я зараз навіть до спальні не доберуся! Я без них нічого не бачу!

— Я ці окуляри купив, я їх і розбив! Це буде тобі уроком, може, перестанеш скаржитися на чоловіка.

Такого приниження Діна терпіти не хотіла. Проплакавши всю ніч у подушку, жінка рано вранці зателефонувала свекрусі і попросила її приїхати.

Софія Степанівна разом з невісткою поїхала в клініку. Зір відновити вдалося.

Діна згодом подала на розлучення, забрала дітей і виїхала з квартири чоловіка.

Слава цьому навіть зрадів — він одразу зателефонував Лері і повідомив, що тепер абсолютно вільний.

— І що між нами зміниться? — запитала у В’ячеслава Валерія, — хіба я давала тобі якусь надію? Я начебто нічого тобі не обіцяла! Ми з тобою друзі, Слав. Ті почуття, що були між нами 15 років тому, давно померли. Я ж тебе не кохаю!

— Лера, дай мені, будь ласка, ще один шанс! Я обіцяю, що зроблю все, щоб ти була щаслива!

— Люди, Слав, не змінюються… Я 15 років тому пішла від тебе через зраду, тоді ти на парубочому вечірі у друга зрадив мене. А зараз ти зрадив свою дружину. Напевно, нам варто припинити спілкування. Вибач за те, що знову з’явилася в твоєму житті.

— Так ти мені помстилася? — здогадався В’ячеслав, — я ж тобі все пояснив ще тоді! Та зрада — просто випадковість, я перебрав і себе тоді не контролював…

— Думай як хочеш.

Слава чомусь був упевнений, що Лера, вимовляючи цю фразу, посміхається.

— Більше ти мене ніколи не побачиш.

Вчися, Слав, цінувати те, що маєш. Інакше старість зустрінеш на самоті.

В’ячеслав намагається помиритися з дружиною, Діна на контакт не йшла. Вона про Валерію нічого не знає і навіть не підозрювала про те, що чоловік був готовий кинути її і дітей заради жінки з минулого.

Діна вважала, що чоловік її зрадив, але по-іншому, і вчилася жити без нього. Софія Степанівна продовжила підтримувати невістку.