Сльози текли по обличчю Катерини, змішуючись з краплями дощу. Вона вся змерзла. Вискочила з хати в одній сукні, забувши накинути куртку. І зараз йшла по вулиці, не знаючи куди…
Все, що відбувається з нею здавалося кошмарним сном. Але це був не сон, і її душа боліла так, немов у неї встромили тисячі осколків.
В останній раз так погано Каті було п’ятнадцять років тому, коли не стало її мами. Дівчинці тоді було чотирнадцять років. Батька Катя і не знала, мама виховувала її сама. У жінки було слабе серце, і одного разу воно зупинилося. Приїхала швидка і не змогла допомогти. Щоб дівчинка не потрапила в дитячий будинок, її взяла під опіку мамина сестра, тітка Рита.
Коли Катя закінчила школу, вона влаштувалася на роботу і вступила до інституту на заочне відділення. А в дев’ятнадцять років дівчина вийшла заміж за Сергія. Вони познайомилися на дні народження Катіної подруги. Тендітна темноока дівчина сподобалася 20-ти річному молодому чоловіку, він проводив її до будинку і після цього вечора вони почали зустрічатися.
Спочатку все було чудово. Молодята оселилися в квартирі Сергія (квартира дісталася йому у спадок від покійної бабусі), а Катіну квартиру вирішили здавати. Обидва працювали, будували плани, планували дітей …
А потім почалися проблеми. Катя ніяк не могла завагітніти. Бігала по лікарях, вони не знаходили у Каті ніяких відхилень, але вагітність не наступала. А ще у дівчини з’явилася зайва вага. Вона не розуміла, що з нею відбувається. Їла як зазвичай, багато рухалася, але продовжувала набирати. Катя сіла на дiєтy, почала ходити в тренажерний зал, а вага не зникала. Але хоча б перестала рости.
Сергій став все частіше проявляти невдоволення.
– Взагалі-то я одружився на стрункій дівчині і розраховував, що ти такою і залишишся, – сказав він дружині.
– Я намагаюся скинути, – відповіла Катя, – але у мене не виходить …
– Значить, погано стараєшся. Мені неприємно, що моя дружина постійно росте …
Після цих слів Катя проревіла всю ніч і вирішила, що буде їсти ще менше і ще більше займатися в тренажерному залі.
Дівчина доводила себе до знемоги постійними тренуваннями, але вага, немов зачарована, йти не хотіла.
Відносини з чоловіком ставали все гірше. Сергій вже не соромився у виразах, чим тільки не називаючи Катерину.
А одного разу Катя повернулася з роботи на півгодини раніше, ніж зазвичай і застала свого чоловіка в їх спальні з якоюсь дівчиною. У стані шоку, вона схопила сумочку і вибігла з квартири …
***
В голові звучали слова, кинуті Сергієм їй навздогін: “А що ти хотіла, сама винна! Дивись на кого ти перетворилася! Навіть народити не можеш!”
Куди їй йти і що робити? Катя не знала. Своєї квартири у неї вже не було. Через два роки після весілля вони з чоловіком вирішили продати свої однокімнатні квартири і купити одну – трикімнатну. Думали, що діти підуть, потрібно буде просторе житло.
Йти до тітки Рити Катя і не думала. Їй не хотілося навантажувати літню тітку своїми проблемами. Подруги все були заміжні і з дітьми, і звалюватися їм на голову Катя теж вважала неправильним.
Тому вона просто йшла вперед, ковтаючи сльози упереміш з дощем.
Її думки перервав телефонний дзвінок. Дзвонив чоловік. Катя скинула виклик. І так кілька разів, після чого їй прийшло повідомлення: “Повертайся додому, спокійно поговоримо”.
“Не повернусь”, – сказала собі Катя.
Але потрібно було прийняти якесь рішення, до того ж дівчина сильно замерзла. Тому вона звернула в перший-ліпший двір і зупинилася перед під’їздом триповерхового будинку. Їй пощастило, що домофон був зламаний, і вона без зусиль змогла увійти. Катя піднялася на третій поверх і сіла на сходи. Їй потрібно було хоч трохи зігрітися і подумати, що робити далі.
Катя притулилася до стіни і закрила очі. Незабаром вона почула кроки, хтось піднімався по сходах. Дівчина схопилася і побачила жінку похилого віку з двома об’ємними пакетами. Жінка подивилася на Катю, і дівчина не повірила своїм очам. Перед нею була її вчителька біології.
– Галино Петрівно! – вигукнула Катя.
– Так, – відповіла жінка, зупинившись. – Ви до мене?
– Ні, я тут випадково, я Катя Микитенко, Ваша учениця, пам’ятайте мене?
– Катруся! – вигукнула Галина Петрівна. – Звичайно пам’ятаю. Не одразу впізнала тільки, вибач.
– Це не дивно, я сама себе не впізнаю, коли дивлюся в дзеркало, – і Катя знову заплакала.
– Катю, що трапилося? – стривожилася Галина Петрівна. – Давай, моя хороша, зайдемо до мене, і ти розповіси, що у тебе сталося.
Через кілька хвилин Катя сиділа на дивані в затишній квартирі своєї вчительки, пила гарячий чай і розповідала про все, що сталося в її житті за останні десять років, з того моменту як вона вийшла заміж.
Вислухавши Катю, Галина Петрівна, сказала:
– Як же ти терпіла таке до себе ставлення, Катруся? Дозволяла чоловікові ображати тебе?
– Не знаю, Галина Петрівна, мені іноді хотілося розлучитися з ним, але я думала, кому я потрібна буду така… Він постійно мені про це говорив. До того ж дитини не можу народити.
– Катя, вибач, але твій Сергій просто негідник. І ти не повна. Так, поправилася, в школі ти була зовсім худенькою, а зараз у тебе дуже жіночна фігура. Багатьом чоловікам, навпаки, подобаються такі жінки. А з приводу дітей, до речі, він сам-то перевірявся? Може, в ньому причина.
– Я говорила йому не раз, щоб і він перевірився, але кожен раз це закінчувалося скандалом. Він кричав, що це я винна, а у нього немає проблем … Але тепер я вже точно знаю, що розлучуся з ним.
– Це правильно, щастя з ним у тебе вже не буде. Немає у нього любові до тебе. Коли любиш людину, всі його недоліки приймаєш або взагалі не помічаєш їх … Катруся, раз ти не хочеш сьогодні повертатися додому, залишайся у мене ночувати. А завтра на свіжу голову подумаєш, як бути далі.
– Дякую Вам, Галина Петрівна. Треба ж такому статися, що саме в ваш під’їзд я сьогодні зайшла … – посміхнулася Катя.
– Я рада, що ти вже посміхаєшся. Все у тебе буде добре, Катю. Ти ще така молода! До речі, завтра до мене заїде мій син, він юрист. Можна у нього проконсультуватися з приводу розлучення. Вам же з Сергієм потрібно буде з квартирою щось вирішувати …
***
Катя заснула несподівано швидко і спала міцно до самого ранку. Можливо, подіяв чай з мелісою, яким пригощала її Галина Петрівна. Прокинувшись, дівчина не відразу зрозуміла, де вона знаходиться. І тут же згадала весь вчорашній кошмар … “Добре, що сьогодні субота, – подумала вона, – на роботу йти не потрібно, але додому сьогодні все одно доведеться повернутися.”
– Катрусю, прокинулася? – в кімнату заглянула Галина Петрівна. – Умивайся, будемо снідати. Скоро Діма приїде. Я вас познайомлю.
***
Минуло два роки.
Катя відчувала себе абсолютно щасливою. Кілька днів тому вона стала мамою і сьогодні її з сином виписували з пологового будинку. Зустрічати Катю приїхали її найрідніші люди – чоловік Діма, свекруха Галина Петрівна і тітка Рита.
Дмитро обережно взяв на руки дорогоцінний згорток, перев’язаний синьою стрічкою і посміхнувся дружині:
– Дякую за сина, Катю!
Катя змахнула сльозу. І в який раз подумала про те, як же добре, що в той день, коли їй було нестерпно боляче і здавалося, що життя рухнуло, вона заблукала саме в той під’їзд, де жила її вчителька біології. Сама доля привела її туди. А знайомство з Дімою змінило всю її життя. Між ними спалахнули почуття, і Діму зовсім не бентежили зайві кілограми Каті.
Сергій не був проти розлучення, але спробував залишити собі квартиру, запропонувавши Каті компенсацію, на яку не можна було купити і кімнату в комуналці. Але нічого в нього не вийшло. Квартиру довелося продати і порівну розділити гроші.
Катя вийшла заміж за Діму, а через кілька місяців дізналася, що чекає дитину …
– Дякую за онука, Катрусю, – сказала Галина Петрівна, – я думала, що не доживу до такого щастя. Переживала, що мій Дімка ніколи не одружиться.
– Це вам усім дякую, – посміхнулася Катя, – за те, що ви є в моєму житті …
****
Так іноді трапляється, що життя ставить людину в ситуацію, коли здається, що гірше й бути не може, але іноді саме це і стає початком чогось нового і щасливого. Дякую всім, хто прочитав! Добра вам і вашим близьким.
