На минулому тижні діти запросили нас на святкування новосілля. Вони купили ще до повномасштабної війни ділянку і буквально в квітні завершили будівництво з ремонтом і переїздом. 

– Приїздіть цього року до нас в гості, новосілля відсвяткуємо. 

Ми з чоловіком завантажили повні сумки гостинців дітям і поїхали на святкування. Очікували, що і свати теж привезуть щось, бо обіцяли теж бути. Та коли ми з чоловіком приїхали, то були здивовані тим, що свати не тільки приїхали з пустими руками, а і гостюють у молодих вже другий тиждень. 

Я не можу навіть описати, наскільки я зла. Значить, як діти будували цей будинок, то вони відмовлялись допомагати.

–  Соню, ти ж знаєш, ми пенсіонери, звідки у нас гроші? Самі ледь виживаємо. 

– Мамо, але ж ми можемо продати вашу трикімнатну квартиру і купити вам трохи меншу, а гроші, що залишаться витратити на будівництво.

– Ти рідних батьків виганяєш жити на вулицю? Оце так донька. Не будемо ми продавати нашу з батьком квартиру. 

Словом тоді сваха так посварилась з рідною донькою, що Соня  ще тиждень ходила сумна і часто плакала. Діти хотіли вже заморожувати будівництво, бо трохи не розрахували з грошима, а влазити в кредити не дуже хотілось. 

Тоді ми з чоловіком допомогли синові і віддали всі свої збереження. Поки вони робили ремонт, свати навіть не спілкувались з дітьми. А тут, коли вже все готове, то одразу приїхали миритись. 

– Доню, пробач нам! Я знаю, що ми погано вчинили. Наступного разу ми обов’язково допоможемо. 

Звісно ж Софія пробачила своїм батькам і ті залишились погостювати в них на пару днів. Однак ті пару днів переросли в декілька тижнів. 

Після новосілля ми з чоловіком на наступний день поїхали додому. А свати ще залишились “погостювати”. Якось ввечері мені зателефонував син. 

– Максиме, як у вас справи? 

– Та все добре. Тільки от здається батьки Соні не збираються нікуди їхати. А їсти вони хочуть багато, та і не просто звичайний суп, а ще щось смачненьке. І на продукти йде дуже багато харчів. 

Виявляється тепер сватам не подобається жити у квартирі. Бо їм там душно, бачте. Інша справа, будинок Соні і Максима. 

Ні, я все розумію. Вони батьки, до того ж вже на пенсії, і їм би хотілось пожити в домі. Але я пам’ятаю, як вони не хотіли навіть трохи допомогти дітям. Так ще й на початку відмовляли дітей від покупки ділянки. 

– Ну нащо вам зайві турботи і витрачання грошей? У нас з татом велика квартира, місця всім вистачить. 

Невістка в мене досить скромна дівчина, тож вона не може сказати батькам, що вони занадто довго в них гостюють. Адже сваха і тут намагається навести власні порядки. І син теж не хоче сваритись з батьками дружини. 

Що робити в такій ситуації навіть не знаю. Можливо ви щось порадите?