Ми стояли з моїм чоловіком у кафе та пили каву.
Чоловік був молодий і красивий, і я його любила.
На мені було старе пальто, яке псувало мені життя.
Я мучилася комплексом неповноцінності і ненавиділа це пальто, яке не гріло, а тільки спотворювало мене.
Кафе було дешевим, а кава несмачною.
І я мріяла, що колись ми питимемо хорошу каву в красивому ресторані, і я буду модно одягнена.
А чоловік дивився на мене сяючими очима, він мене любив і не знав, через що я сумую…
Він помер молодим, а я залишилася.
І в моєму житті було потім багато різних кафе і кави, і багато модних пальт. А його не було.
Я дуже часто згадую цей епізод, коли у мене все було, а я про це не знала.
Олена Рог “Про світлячки і хьюмідори”
