Старість…вона така….
От ти все молода, молода, молода, а потім онучка каже:
– Ба, піси по молозино.
А парубки у автобусі:
– Сідайте, тьотю.
І на селфі виходить не фото, а якесь чорті шо. І ти розумієш, що краще виставляти фото кота на аватарку, бо кіт і молодший, і фотогенічніший…
Старість, вона така…
Коньяк у каву не для доброго настрою, а від тиску. Без шапки холодно, ти нарешті абсолютно згодна з своєю покійною бабунею, що у мороз, в капронових колготках ходять тільки ненормальні, а в ожеледицю, каблуки одягають виключно самогубці. В гостях нудно, бо вдома краще…
Старість, вона така…
Коли випадково бачиш лисого дядька, який тридцять років тому був парубком і ти просто вмирала за ним, то тепер ховаєш обличчя за шарф, аби не впізнав і не підійшов вітатися. Бо тепер ти точно вмреш, якщо тебе побачать поруч з цим алконавтом. Відсутність гормонів, виявляється провокує просто офігєнну здатність організму тверезо дивитися на світ…
Старість вона така…
Рожеві окуляри розбилися вщент. Зникли сотні тих, хто клявся у вічній дружбі, залишилися лічені одиниці тих, хто любить тебе на тверезу голову і без кінської дози заспокійливого.
Старість вона така…
Ти вже не стріляєш оченятами, бо всі набої організм береже для ранкових пострілів у крижах та колінних суглобах. Порох в порохівниці ще є, але його треба ощадливо використовувати на той випадок, коли тре в пенсійний і по субсидію.
В нирках пісок, в крові підвищений вміст заліза, в сечовому міхурі каміння. От би ще десь найшли цемент і можна було б хату побудувати.
Старість вона така…
Тобі нарешті байдуже, що там скажуть люди.
Тепер люди бояться, що скажеш ТИ….
ТИ ТАКА ДОРОСЛА, ЩО САМА МОЖЕШ ВИРІШИТИ, ДЕ У ТЕБЕ ТАЛІЯ І СКІЛЬКИ ТОБІ РОКІВ БУДЕ СЬОГОДНІ.
Тиск і вага, то вже абсолютно однакові цифри, але ти так щиро вмієш усміхатися, що на фоні світла твоєї усмішки, всі оті фігурні моделі, просто бліднуть і блякнуть, як ото штучні квіти на фоні живої, буйної трави.
Старість, вона така…
Старість, то у жінок не зовсім старість. То молодість. Другого сорту.
Життя триває.
І бути бабусею, то значно краще, як бути мамою: онучку увечері заберуть додому його батьки і донька нарешті зрозуміє, чим ти їй помстилася за обмальовані нею в дитинстві шпалери.
Київська Відьма
