Сучасний світ – це життя напоказ.
Пішов у кафе – фотографуєш каву і їжу, сходив на манікюр- обов’язково треба тицьнути нігтя в камеру. А якщо вже взяли заміж, народилась дитина чи ви поїхали закордон, то буде мільйон фотографій з різних ракурсів.
Порадіти тихо? Та ну, це ж так ніби й все пройшло мимо! Як можна “злупити” кілограм полуниці і не викласти це в Інтернет? А як можна залізти в ріпак, макове поле, піти збирати чорницю до лісу і не сказати про це?
Я теж хотіла гарну фотографію у сонячному ріпаку. Але виявилось, що там так запаморочливо гули бджоли і запах у нього такий п’янкий… Що набагато приємніше було просто насолоджуватися цією красою, закинувши телефон десь далеко.
А для чого показувати своє щастя взагалі? Бо у вас його багато і конче тре’ поділитись? Навряд чи, комусь легше від того, що ви на Ейфелевій вежі чи чоловік подарував вам новий перстень.
Хочете ділитися щастям, то купіть у старенької бабці яблук, дайте безхатьку кілька гривень, усміхніться комусь. Або заведіть собі кішку:вона два рази в рік буде народжувати кошенят, а ви віддаватимете їх людям і будете ділитися муркотливим, м’яким реальним щастям!
Хто дізнається, що ви добру справу зробили, якщо не буде відео, фотки і поста в мережі? І не цікаво, навіть. Те ж саме стосується і благодійності: треба пропіарити себе, закликати допомагати іншим, тонко натякнувши, що “от і я долучився, приходьте до мене (в салон, магазин, перукарню)”. А тихенько допомогти комусь, звісно ж, не можна. Тоді ні фоток, ні сумнівної слави.
А парочки, які викладають мільйони “мімімішних” фото? Особливо мило, коли вони вітають один одного в мережі і шлють смайлики, живучи разом. Вони дома не ночують і змушені спілкуватись у мережі? Чи любити тихо тепер не в моді?
Для мене стало дикістю, коли одна знайома відразу ж після народження малюка засипала мережу фото себе-красивої і стрункої. А потім “засвітила” 12 iPhone, подарований чоловіком “за сина”. На наступний день вона продавала “старий” 11 iPhone.Я навіть не знаю, чи збагнула вона, що тепер Мати… А уявити б, що більшість жінок після наших пологових ледь приходять стомлені додому, де їх чекають не букети і iPhone, а гори посуду, непраного одягу…
А матері-одиначки? А жінки з особливими дітьми? Нащо ж так агресивно душити своїм щастям і багатством?
Щастя-це добре. І його прагне кожен. Але на Землі мільйони нещасних, самотніх, втомлених, ображених, хворих.Від вашого щастя їм не легше. А іноді й важче, щоб хто не казав. Зате їм стане приємніше від вашого доброго слова, маленького дарунку, банального жесту від серця.
Робіть когось щасливим не тому, що це в тренді. А тому що від цього всім стане ліпше на душі. І вам також
