Не залишайте нічого на потім. Потім дуже часто стає пізно …
День тільки настав, а … вже шість вечора. Тиждень ледь почався, а вже п’ятниця.
… і місяць пройшов.
… і рік майже закінчився.
… і пройшло 40, 50 або 60 років нашого життя.
… і ми усвідомлюємо, що втратили своїх батьків і друзів.
І ми розуміємо, що вже пізно повертатися. Так … давайте спробуємо максимально використати решту часу. Не потрібно соромитися шукати заняття, які нам подобаються. Давайте додамо кольору до нашого сірого життя. Давайте сміятися тим дрібницям життя, які є бальзамом для наших сердець.
І врешті-решт, давайте продовжувати насолоджуватися цим часом, який залишився нам. Давайте спробуємо виключити «потім» …
Я зроблю це пізніше…
Я скажу потім …
Я подумаю про це пізніше …
Ми залишаємо все на потім, як ніби «потім» буде наше.
Тому, що ми не розуміємо, що:
потім – кава холодна …
потім – пріоритети змінюються …
потім – рік закінчується …
потім – здоров’я погіршується …
потім – діти дорослішають …
потім – батьки старіють …
потім – обіцянки забуваються …
потім – день стає вночі …
потім – життя закінчується …
І потім часто буває занадто пізно …
Так що … не залишайте нічого на потім. Чекаючи «потім», ми можемо втратити кращі моменти, ми можемо втратити друга, ми можемо втратити нашу справжню любов і людину, яку ми любили.
І тоді це вже не можна повернути назад, не дивлячись на наш жаль про це …
кращий досвід,
кращі друзі,
найкраща сім’я …
Сьогодні відповідний день … Цей момент «зараз» …
Автор: Букар Діуф
