Пам’ятаю, як бабуся казала:
”Дівчинко моя, в твоєму житті будуть натовпи тих, хто захоче якомога болючіше вжалити і сильніше вкусити, – це від заздрощів, бо є люди, які бояться і ненавидять все те, що перевершує їх.
Будуть натовпи тих, хто стане розпускати плітки, плести інтриги, – це від безсилля, бо всі ці оцінювачі, судді та народні кати, які намагаються навісити ярлики і бірки, бажаючі судити тебе і твоє життя – ніхто і звати їх ніяк.
Ці люди, які засуджують, вони живуть на узбіччі чужого життя, тому що нічого не добилися у власному.
І будуть натовпи тих, хто спробує тебе наслідувати. Це нормально.
Одні будуть завжди тебе ненавидіти і лізти зі шкіри геть, щоб зачепити. Інші почнуть влаштовувати огидне шапіто, стрибаючи як мавпочки на мотузочках, стануть лицемірити, лестити, підлабузнюватися і запобігливо заглядати в очі, щоб домогтися прихильності заради вигоди. Треті стануть втиратися в довіру, однією рукою тримаючи хліб за спільною вечерею, а іншою – гострити ножі для твоєї спини. Четверті будуть висловлювати свою всесторонню думку, дзявкаючи слідом з-під кожного забору, так і не наважившись подивитися в очі при зустрічі.
Запам’ятай одне: кожен, хто буде точити сокиру для твоєї голови, рано чи пізно пізнає істину про те, що як багато собак гавкало на Місяць, і ні одна його не вкусила.
Кожен, хто захоче стати тобою, по дорозі до цього зламається, бо ні у кого з них не буде ні твого таланту, ні твого характеру, ні твого розуму, ні твоєї краси. Тому, щоб щось створювати, потрібно щось з себе представляти. А якщо немає ні своїх мізків, ні почуття власної гідності, тільки й залишається, що брати чужі думки і чужий стиль, видаючи їх за свої, розписуючись у власній ущербності.
Поважай себе.
Обходь негатив, щоб не забруднитись. Нехай деградують за твоєю спиною. Йди вперед. Будь собою, – твоя сила в твоїй індивідуальності, ніколи в ній не сумнівайся. Вкладай в себе. Розвивайся. А якщо все ж ”зачепить” – сядь. Випий кави. Видихни. Відпусти. Усміхнись і йди далі. Нехай ненавидять, заздрять, наслідують, обговорюють, копіюють. Людям потрібні легенди, і ти народжена, щоб нею стати.”
Сьогодні, згадуючи її слова, я говорю собі:
Сядь. Випий кави. Видихни. Відпусти.
Йди далі.
