– Аліно, доведеться скасувати наш похід до друзів, – сказав чоловік, не відриваючись від комп’ютера.
– От уже нізащо! Досить сидіти за комп’ютером! – Аліна зазирнула в кімнату і кинула незадоволений погляд на чоловіка. – Тобі вже скоро окуляри знадобляться!
– Значить, куплю і буду носити… – повільно промовив Володя, не відриваючись від монітора.
– Так, ти йдеш?!- Ні, – розгублено відповів Володя. – Ти йди, а в мене тут деяка робота підвернулася.
Судячи зі спантеличеного вигляду чоловіка, дружина зрозуміла, що продовжувати з ним розмову безглуздо. Володимир був так занурений у свої програмістські штуки, що йому було зовсім не до дружини і вечірок.
Володя й Аліна були молодою подружньою парою. Вони познайомилися всього лише два роки тому і нещодавно одружилися.
Коли молода жінка зустріла чоловіка, вона відразу в нього закохалася. Володимир здався Аліні неймовірно розумним і ерудованим чоловіком.
Її майбутній чоловік закінчив університет з відзнакою і відразу ж влаштувався працювати програмістом у велику фінансову компанію. Поки він там працював, все було чудово. Володя добре заробляв, і вони з дружиною постійно кудись їздили, з кимось зустрічалися і просто вели активний спосіб життя. Але два місяці тому чоловік раптово звільнився.
– Мені нецікаво сидіти в офісі та виконувати абсурдні завдання начальства. Хочу працювати на себе, віддалено, – заявив Володимир, коли Аліна запитала, навіщо той покинув таку престижну компанію.
З цього моменту життя молодого подружжя кардинально змінилося. Володя став постійно сидіти вдома. Він старанно шукав замовлення, пов’язані з його сферою діяльністю. Чоловік виконував різну роботу, але вийти на колишній дохід у нього не виходило.
Перші тижні Аліна намагалася підтримувати чоловіка. Приходячи додому після роботи, вона займалася побутом і не турбувала Володю, який з ранку до ночі сидів за комп’ютером. Але потім жінці це набридло.
Аліна все життя була веселою і товариською. Гуляти, сидіти в кафе, зустрічатися з друзями для неї було життєво необхідно. Без таких посиденьок і відпочинку молода жінка буквально чахла. Але тепер Володимир не ходив разом із нею на вечірки. Замість цього він працював і паралельно шукав інших великих замовників.
– Ти так змінився відтоді, як звільнився! Раніше ми з тобою постійно гуляли і розважалися, а тепер ти на мене навіть уваги не звертаєш, – Аліна була ображена на чоловіка. Вона постійно його смикала і намагалася відволікти від роботи.
– Дай мені час! – слова дружини Володю страшенно дратували. Він розумів її, але у нього теж були свої цілі. Чоловік хотів реалізуватися професійно, а Аліна не бажала його слухати.
– Ось зараз знайду стабільного замовника, і все стане, як раніше.
– Раніше буде, якщо ти знову вийдеш в офіс! Хто взагалі вигадав цю віддалену роботу? Поглянь на себе. Ходиш весь час у шортах і розтягнутій футболці. А коли ти їздив на роботу, то завжди одягався з голочки!
– Тобі що, тільки одяг важливий? Зате тепер я працюю у своє задоволення!
– Воно й видно, – буркнула Аліна. – А що стане, якщо в тебе взагалі не буде замовлень? Сидітимеш без грошей?
– Не переживай, такого не буде! Твої гроші я не чіпатиму, – Володі було прикро через слова Аліни.
Кілька днів молоде подружжя не розмовляло, але потім чоловік вирішив помиритися з дружиною і навіть сходив із нею на зустріч із друзями. Щоправда, після вечірки пара знову посварилася. Аліні не сподобався настрій чоловіка. Володимир весь вечір був якимось відстороненим, і весь час перевіряв робочу пошту.
У такій напруженій атмосфері подружжя прожило близько півроку. Весь цей час чоловік був у пошуках і в роботі, але Аліну не влаштовувала його зайнятість і сума зарплати.
Але найбільше жінку дратував той факт, що її чоловік постійно сидів удома і не ходив із нею розважатися.
– Відірвися ти від свого комп’ютера! Ти вже став виглядати як безхатько, – Аліна відверто посміювалася над чоловіком. Володимиру це було неприємно, але він не звертав уваги на глузування дружини. Чоловік знав, чого він хоче, і послідовно йшов до своєї мети. Але одного разу все змінилося…
Якось раз, сидячи за комп’ютером, Володя почув шум в іншій кімнаті. Він вийшов і побачив несподівану картину: Аліна стояла перед шафою і витягувала звідти свої речі. Біля ніг молодої жінки лежала валіза.
– Ти що робиш? Вирішила непотрібного одягу позбутися?
– Я вирішила непотрібного тебе позбутися, – не дивлячись на чоловіка, відповіла Аліна.
– У якому сенсі?
– Я йду, Володя. Подаю на розлучення. Мене таке самітницьке життя абсолютно не влаштовує. Я хочу веселитися і розважатися, а не дивитися на твій профіль біля комп’ютера, – жінка обернулася, і Володимир побачив у її очах повну байдужість.
– Куди ти йдеш? Ти жартуєш?
– Ні, я не жартую. А йду я до іншого чоловіка. Ми з ним познайомилися в барі, поки ти сидів удома і вивчав свої циферки на моніторі. Якщо тобі цікаво, то його звуть Сашко. Він дуже веселий і компанійський хлопець. Мені з ним точно не буде нудно.
– Ти при своєму розумі?! Що ти таке кажеш? Який інший чоловік? – Володю стало трясти від почуття несправедливості. Він знав, що їхні стосунки з Аліною були не ідеальними, але щоб кидати його через якесь веселе знайомство в барі…
– Я втомилася, розумієш?! – крикнула Аліна і жбурнула речі на підлогу. – Я вийшла заміж за розумного й амбітного чоловіка, з яким мені подобалося проводити час. А тепер що? Ти хоч і заробляєш, сидячи вдома, але мені вже з тобою нецікаво.
– Ах, нецікаво?! – оскалився Володя. – Тоді скатертиною дорога! Я не збираюся тебе зупиняти. Якщо ти думаєш тільки про те, як погуляти і розважитися, то нам із тобою точно не по дорозі! Без тебе мені навіть буде краще.
Ніхто не буде мене тягнути на ці безглузді вечірки з дурними розмовами! – чоловік розчаровано подивився на дружину, а потім вийшов із кімнати і з усією силою грюкнув дверима.
Володимир просидів у сусідній кімнаті доти, доки Аліна не зібрала свої речі і не покинула квартиру. Після цього чоловік тихо вийшов, оглянув спальню зі спустошеною шафою і комодом, а потім сів на ліжко і важко зітхнув.
Володимиру було страшенно прикро за те, що дружина відвернулася від нього, коли йому була потрібна підтримка. Аліна ніби не розуміла, що життя складається не тільки з розваг, а й зі складнощів, які потрібно долати в ім’я світлого майбутнього.
Горював Володя недовго. Незабаром після розлучення чоловік взяв себе в руки і продовжив шукати хорошого роботодавця, щоб заробляти більше. Благо тепер за це його ніхто не “пиляв”.
Після розставання з Аліною минуло кілька років. Практично відразу молода жінка знову вийшла заміж. Її обранцем став той самий Сашко.
Весела і безтурботна пара чудово проводила час разом. У них з’явилися спільні друзі та знайомі. Вони постійно ходили в гості та розважалися. А потім Аліна була при надії.
Коли у подружжя з’явилася дочка, їхнє колишнє життя змінилося. Точніше, змінилося воно тільки у дружини. Новоспечена мати стала піклуватися про дитину, і тепер їй було зовсім не до вечірок.
Але ось Сашко не був готовий до таких змін. Він хотів, як і раніше, гуляти і веселитися, а не міняти підгузки доньки і заколисувати її вночі. На тлі цього подружжя почало часто сваритися, а через рік вони взагалі розлучилися.
Аліні було дуже складно справлятися з дитиною самій. Іноді вона згадувала про першого чоловіка і міркувала, який би з нього вийшов тато.
“Напевно, він так само сидів би за комп’ютером і не допомагав. Усі чоловіки такі…” – думала вона.
Ці думки жінки були немов почуті кимось. Якось раз, прогулюючись магазином, Аліна помітила знайоме обличчя серед інших відвідувачів. Це був Володимир. Чоловік, одягнений з голочки, практично не змінився зовні. Лише його погляд став більш упевненим і рішучим, немов він, нарешті, знайшов своє місце в цьому світі.
– Володя?! – сама того не бажаючи, жінка посміхнулася і підійшла до колишнього чоловіка. – Ось це зустріч! Скільки років ми з тобою не бачилися?
– Привіт, Аліно, – чоловік теж усміхнувся.
– Давно… Ти як? Чим займаєшся?
– Я? Я працюю там же. А ти? Усе в пошуках віддаленої роботи? – це запитання прозвучало з якоюсь насмішкою, хоча Аліна не бажала жартувати з колишнього.
– Ну, віддалену роботу я й справді знайшов, але тільки не в цьому місті.
– А в якому? У сусідньому?
– У столиці. Після нашого розлучення мені надійшла пропозиція від однієї з великих компаній. Роботодавець там більш ніж лояльний. Запропонував мені чудову зарплату та інші непогані умови.
Ось уже кілька років я живу в столиці і працюю віддалено, лише зрідка з’являючись в офісі. Нещодавно одружився, дочка в нас. Ось зараз вирішив купити будинок під Києвом.
Сюди приїхали до батьків. Пізніше я і їх планую перевезти до столиці, – сказавши це, чоловік кивнув у бік. Неподалік, біля прилавка, стояла красива і доглянута жінка з дитиною. Це була сім’я Володі.Спеціально для сайту Stories
– Хм, – після слів колишнього чоловіка Аліні стало прикро.
– А ти як? Вийшла заміж?
– Так. Ми з чоловіком теж щасливі. У нас теж донька. Вони залишилися вдома, – жінка знехотя посміхнулася. Брехати вона вміла, але зараз сильно нервувала і не знала, що ще вигадати.
– Добре, радий за тебе, – Володимир усміхнувся. – Гаразд, мені час. Прощавай, Аліно.
– Прощавай, – відповіла жінка й одразу відвернулася. Вона більше не хотіла бачити щасливого Володю. Їй стало нестерпно від того, що колишній чоловік так благополучно влаштувався в житті відразу ж після розлучення.
Про цю зустріч Аліна ще довго згадувала. Раніше вона ніколи ні про що не шкодувала, але тепер її душило глибоке почуття несправедливості. Це вона мала б бути на місці тієї жінки, але потяг до веселощів і розваг зрадницьки скоригував усе життя і долю Аліни.
Сашко так і залишився гулящим, а нових хороших чоловіків, охочих одружитися з Аліною, чомусь не знайшлося.
