Тетяна з подивом дивилася на вибір доньки. Звичайний хлопець-роботяга, з тих, які беруться за будь-яку роботу тільки щоб прогодувати сім’ю. Його руки були всі в мозолях, а в шкіру так в’їлося машинне масло, що Тетяна без слів зрозуміла – молодий чоловік із бідної родини. Про це ж і говорив його старий, але водночас чистий одяг та взуття. В іншому молодик був ввічливим, скромним і дуже сором’язливим. Господи, адже хлопчик зовсім, а її дочка… Аліні палець у рот не клади. І звідки вона його знайшла?
Після того як Анатолій збентежено посміхаючись вручив букет Тетяні, жінка закопалася в пишну копицю ромашок і підбадьорливо посміхнулася.
– Ось догодив! Ти звідки дізнався, що я люблю ромашки?
Анатолій не знайшов, що відповісти, ну не міг сказати, що це єдиний букет на який йому вистачило грошей. Ні, він працював і заробляв пристойно, але він повинен був тягнути на собі всю сім’ю, а це не мало не багато шість чоловік. Батько Анатолія пішов із сім’ї, коли молодшому синові ледве виповнилося три. Мати Анатолія бралася за будь-яку роботу, щоби прогодувати сім’ю, а потім занедужала. Занедужала тяжко та серйозно. Зараз періоди реабілітації змінюються з періодами загострення і назад і всі гроші молодої людини в основному йдуть на допомогу матері, а ще у Анатолія є бабуся, яка також має проблеми, і молодші брати і сестра, які ростуть, немов на дріжджах, їх одяг та взуття постійно виявляється їм не за розміром. Куди тут про себе думати, коли стільки проблем?
Аліна росла в зовсім іншій атмосфері. Вона з дитинства звикла жити на широку ногу: гарні сукні, багато іграшок, і головне любов батьків, Аліна єдина дитина в сім’ї. Навчалася Аліна у приватному ліцеї, вищу освіту теж здобувала в одному з провідних вишів країни. На вісімнадцятиріччя батьки подарували їй автомобіль, зараз збирали на квартиру. Залицяльників у Аліни було багато, і всі вони були із заможних сімей, а тут такий сюрприз.
За обідом Тетяна намагалася не ставити багато запитань, щоб не бентежити і без того збентеженого хлопця. Анатолій і справді сидів схвильовано, адже він уперше був у такій атмосфері. Квартира Аліни і справді сильно відрізнялася від тієї, що жив Анатолій – свіжий ремонт, нові, красиві меблі, багато живих квітів, які були всюди, а аромат… який же у квартирі панував аромат, ніби він потрапив в не звичайну міську квартиру, а екзотичну оранжерею.
Коли Анатолій пішов, Тетяна одразу ж приступила до дочки з питаннями. Ось не могла вона зрозуміти, як її витончена дочка змогла закохатися в цього простого працьовитого хлопця, у якого і грошей не було, щоб водити Аліну по нічних клубах і кафе, в яких вона звикла бувати.
– Нічого не хочеш мені розповісти?
– Що саме, мамо?
– Чому саме він?
– Ти щось маєш проти? Здається, ти завжди казала, що матеріальний достаток не є головним.
– Говорила, і в мене були причини так казати. Я сама виросла в бідній родині, П’ять сестер, я наймолодша… Досі пам’ятаю, мені доводилося доношувати за всіма… Твій батько подарував мені казку. Не знаю як але він розглянув у мені ту, ким я є зараз… Напевно мені просто пощастило. І свекруха мені трапилася хороша, яка розуміла все. Вона взяла на себе приготування до весілля, адже чудово розуміла, що наша родина не має грошей. І сукню вона мені подарувала, як зараз пам’ятаю – розшиту стразами та з пишною спідницею. Твій дідусь мені туфлі з Німеччини привіз, він якраз їздив туди у відрядження… Ех часи були…
– Мамо, до чого все це?
– А до того, доню… ти зараз його обнадієш, а потім зустрінеш когось при грошах і кинеш Анатолія. Він, звичайно, кмітливий, зрозуміє, що до чого, але важко ти йому зробиш. Тому подумай добре, чи потрібний він тобі, чи готова ти розділяти з ним і прикрощі і радості. Це не гра в ляльки, доню, це життя. Я хоч і твоя мама, але хлопця в образу не дам, адже видно, що він дуже хороша людина.
– Толік і справді, дуже хороший, і у нас все серйозно. Ми навіть плануємо побратися, якщо ви, звичайно, з татом не проти.
– Ми не проти, але я тобі ще раз повторю, хлопця в образу не дам так, що подумай гарненько, чи готова ти відмовитися від усіх тих благ, до яких звикла.
– Толік працює, та й я теж збираюся шукати роботу… гадаю, у нас все вийде.
Весілля Аліни та Анатолія пройшло чудово. Тетяна з чоловіком допомогли молодим із грошима, хоч Анатолій довго відмовлявся, хотів оплатити все сам. Як він казав нехай все буде просто, зате йому буде не соромно за те, що весілля сплатили батьки нареченої, проте Аліна наполягла на своєму, мовляв, весілля буває один раз і її численні родичі та друзі батьків не зрозуміють, якщо вони відзначать цю знаменну подію не в пафосному ресторані, а у звичайному кафе.
Спочатку жили нормально, працювали, винаймали квартиру, планували взяти іпотеку, оскільки Анатолій був проти того, щоб батьки Аліни дарували їм житло. Перша сварка відбулася, коли Аліна планувала їх першу спільну сімейну відпустку. Вона хотіла полетіти до Єгипту, а Анатолій наполіг на тижневому відпочинку в Одесі.
– Аліно, ти зрозумій, нам тринькати гроші зараз не можна. У нас іпотека, плюс скоро маленький народитися, ще й мамі допомогти потрібно.
– Вічно ти так! Мої подружки майже всю Європу об’їздили, і замість громадського транспорту на власних автомобілях роз’їжджають, а я…
– Аліна, ти ж знала за кого виходиш заміж. У мене немає нафтової свердловини і власної фірми також немає. Потерпи трохи, скоро все налагодитись.
– Не налагодиться. Це кінець! Я втомилася одягатись у простих магазинах, втомилася робити тобі бутерброди на роботу, втомилася готувати борщі та смажити котлети. Я в ресторан хочу, в Єгипет хочу, на Балі, хочу отримувати квіти без приводу, і не прості ромашки, а дорогі троянди, хочу одягатись у дорогих бутіках, а з тобою… з тобою в мене навряд чи все це буде. Вибач, я йду від тебе.
Аліна мовчки збирала речі, а Анатолій тихо сидів на кухні. Дружину він любив, але дозволити все те, про що вона мріяла, він не міг. Так, він дослужився до головного механіка, але й цих грошей, що він отримував, йому ледве вистачало на оплату іпотеки, харчування і те, щоб допомогти матері. Батьки Аліни природно хотіли допомогти, але Анатолій був проти – він чоловік повинен справлятися сам. І спочатку Аліна навіть пишалася чоловіком, а зараз з’ясувалося, що весь цей час вона мріяла про краще життя і порівнювала його з чоловіками своїх подруг.
Аліна пішла, голосно гримнувши дверима, а Анатолій навіть не зміг її зупинити. Коли Аліна приїхала до батьків, батька не було вдома, натомість Тетяна, побачивши дочку з валізами, здивовано скинула брови.
– Щось сталося?
– Ми розлучилися.
– Він тобі зрадив? Образив?
– Ні, мамо. Просто мене не влаштовує те, як живу. Він сказав, що відпочивати ми поїдемо замість Єгипту в Одесу і то на тиждень. Одягаюся я в простих магазинах, обідаю в простому кафе, а вдома, після роботи мені доводиться весь час стояти біля плити.
– Правда? А що ти хотіла? Це життя і ти сама його обрала.
– Я думала, що Толік зміниться і почне заробляти.
– А ти сама, скільки грошей вкладаєш у сімейний бюджет?
– Я? А навіщо? Справжній чоловік сам має утримувати сім’ю.
– Хто тобі сказав?
– У Каті та Марини так, у Наталі, у Лілі…
– Так ось слухай мене, доню. У Каті чоловік любитель погуляти, ось він і відправляє свою дружину на Балі, і в Грецію, і в Єгипет. У Марини та сама проблема, тільки він щоразу робить їй дорогі подарунки, ось вона й мовчить. Наталка не може народити, ти сама говорила, ось вона і тримається за свого Віталіка, хоча він її і ображає. Ось Лілі пощастило, хоча це як подивитися, тільки у неї чоловік альфонс і поки вона сидить вдома, вдаючи, що її чоловік утримує, той керує її фірмою. А Толік … він же чесний. Він би теж міг жити за наш рахунок, влаштуватися на фірму твого батька, жити в квартирі, яку ми тобі подарували б, міняти жінок ліворуч праворуч, і ображати тебе, якщо ти щось матимеш проти. Ти думаєш, твій батько завжди був при грошах? У нього, коли батька не стало, справи фірми пішли під укіс. Нам довелося навіть квартиру продати, щоби кредити погасити. Жили на орендованій квартирі, працювали з ранку до ночі… Батько навіть вантажником підробляв, а мені доводилося під’їзди мити, але ми впоралися, знову піднялися. Сама бачиш у нас і квартира в центрі і дача, і фірма, а що було б, якби я тоді пішла від нього?
– Що?
– Скотився б твій батько і все. Подружжя разом має домагатися всього, а не тікати з корабля перед найменшими неприємностями.
– Я зрозуміла мамо. Ну, я піду…
– Іди, доню, йди.
Аліна йшла, коли батько прийшов додому.
– Вже йдеш? Так, татку, я просто на хвилинку забігла.
Батько здивовано підняв брови, але нічого не сказав з приводу її валіз, і тільки після її виходу він запитав дружину:
– Що це було?
– Наша дочка вирішила піти від чоловіка.
– І-і-і?
– Я її переконала.
– І як тобі це вдалося?
– Нехай це буде мій маленький секрет.
Аліна з чоловіком помирилася, і більше ніколи не порушувала цієї теми. Адже її мама в чомусь мала рацію, не потрібно дивитися на те, як живуть інші, адже ми не знаємо всю правду. І взагалі, заради благополуччя сім’ї подружжя повинні робити свій посильний внесок, адже тільки в цьому випадку сімейне життя приноситиме лише радість.
