Всі дівчата в юності мріяли про велике і незвичайне кохання. Тетянка – теж. Вона чудово пам’ятала, як сиділа з подружками на березі річки і мріяла вголос:
– Він буде добрий, сильний і гарний.
Її старша сусідка недоречно захихотіла:
– Ще скажи – високий, бо ж ти, рахуй, засватана. Батько твій спить і бачить, щоб вийшла за Володьку. Це всі знають.
– Та ну, нісенітниці! – відмахнулась дівчина. – Тато просто другу своєму підтакує – мовляв, поріднимось, якщо діти одружаться. Минули ті часи, коли сватають, не питаючи наречену та нареченого.
Подружки згідно закивали і тут же домалювали кожна портрет ідеального нареченого, а далі почали обговорювати фасони своїх майбутніх весільних суконь. Було це влітку, і фантазія розігралася на тлі швидкого одруження Тетяниної родички, куди студентку другого курсу було запрошено разом із батьками.
На такому великому святкуванні вона опинилася вперше. Від душі захоплювалася нареченою, голосно кричала «Гірко!», брала участь у всіх весільних конкурсах, із задоволенням танцювала. І раптом в одному з танців помітила: на неї дивиться дорослий чоловік.
– Роман, – представився він.
– Тетяна, – відповіла дівчина. – А що ви так дивитеся на мене?
– Любуюсь, – видихнув він і тут же запропонував потанцювати: як на замовлення зазвучала повільна мелодія.
З того дня Тетяну як підмінили.
Усі її думки тепер були про одне: коли Роман подзвонить, куди запросить?
Дорослий, впевнений у собі, старший за неї на цілих 10 років, він легко закружляв дівчинці голову з першої зустрічі.
Усі літні канікули Тетяна потай бігала до нього на побачення. Батьки, звісно, помітили зміну у доньці. Якось мама запитала:
– Чи не закохалася ти? Сяєш вся.
Дівчина такій постановці питання зраділа і видала приголомшливе:
– Мамо, тату, Роман зробив мені пропозицію, я така щаслива!
Мама застигла, а тато різко заявив:
– Ні! Заміж вона зібралася! Тобі лише 19 років, а йому за 30. Не віддам за нього!
– Ти ще Володьку свого згадай, – надулася дочка.
– І згадаю. Хороший хлопець, з нормальної родини, зрозуміло, що за людина. А цей твій уже й розлучитися встиг.
Тетянка захвилювалася:
– Роман добрий, мене дуже любить. А що був одружений… Ну помилився, з ким не буває. Все одно за нього вийду!
Батько, звичайно, заборонив зустрічатися з Романом. Та Тетянку це не зупинило. Вона боялася втратити кохання, а не батьківську прихильність. Тим більше що Роман запевняв, що готовий одружитися хоч завтра, а після реєстрації, мовляв, будь-який батько пом’якшиться, нікуди не дінеться.
Молоді подали заяву до сільради та розписалися потай. У Тетяни голова крутилася від щастя. Все здійснилося: добрий, сильний, гарний чоловік. Ще й рішучий, і на відміну від ровесників, забезпечений. Сукню весільну, звичайно, теж хотілося. Але ж це деталі. До того ж, вбрання можна і пізніше вдягнути, буде святкування з ріднею.
Відразу після одруження молодята прийшли до її батьків. Але батько, почувши новини, буквально вивів їх з дому:
– Немає в мене дочки! І тобі, жінко, забороняю з нею спілкуватися. Нехай тепер живе як хоче, – сердито галасував він.
Тетянка заплакала, але розлуку із батьками пережила.
Адже вона була дуже закохана і як ніколи щаслива! Чоловік вимогливий, але дбайливий. Ревнивий, але справедливий. Отже, й справді її любить. Диплом захищала вже вагітна, народила сина Олексія … до ладу не встигла дізнатися хто куди з подружок поїхав працювати.
Зустрілася з однокурсницями за п’ять років на річницю випуску.
Подружки ахнули: Тетяну було не впізнати.
Замість безтурботного сміху на зустріч прийшла втомлена жінка з сумними очима. Звісно, її засипали питаннями:
– Що з тобою? Ти куди зникла? Ледь знайшли тебе…
Помовчавши, Тетяна почала розповідати:
– Поспішила я, дівчатка, заміж вискочити. Не склалося в мене із Романом. Спочатку все було чудово. Але потім чоловік з головою пішов у бізнес і став іншим: сердитим, холодним і байдужим, маленький син його тільки дратував. Найгірше, що він почав гульбанити. Якось повернувся з риболовлі сильно не в настрої, зажадав погульбанити. А коли я сказала, що він багато гульбанити став, то взагалі почалося… Дуже ми посварилися.
Взяла Олексія і в чому була, вискочила надвір. Дякувати, сусідка дала притулок.
До батьків – ніяк, вони не змирилися з моїм вибором. Батько навіть онука жодного разу не бачив, не міг вибачити мені.
Тільки мама потай нас іноді відвідувала. А сусідка, добра душа підказала телефон одного центру, там нам дуже допомогли. Дали кімнату, взяли мене туди на роботу, сина відправили у садок. Юрист займався розлученням. Тепер там і працюю, допомагаю іншим жінкам.
– А що батьки?
– Нічого. Так і живуть, ніби мене нема. З мамою іноді бачимося, вона Олексій гостинці передає. Але тата переконати не в змозі – дуже вже крута в нього вдача. Сказав – не послухалася батька, хай тепер сама розбирається.
Колишні однокурсниці в один голос втішали Тетяну. Говорили, що вона молода зовсім і ще зустріне своє кохання. Усі мають право на помилку молодості. Вона тільки сумно усміхалася.
З урочистості Тетяна пішла раніше за інших, непомітно. Ішла коридором, згадуючи нещодавні розмови, однокурсниць, які подорослішали, обличчя колишніх викладачів, юнацькі мрії…
Задумалася і випадково зачепила сумкою чоловіка.
– Ой, вибачте, – зніяковіла вона.
Чоловік обернувся і застиг на місці:
– Тетяно, ти?! – раптом ахнув він.
Жінка застигла від здивування.
– Володя?! А ти тут звідки?!
– Веду курс лекцій у старшокурсників. Може, посидимо у парку? Я нічого про тебе не знаю з того часу, як ти раптово вийшла заміж.
– Так, – посміхнулася Тетяна. – Молода була, наївна.
Дві години пролетіли як одна мить. Це був не той соромʼязливий мовчун Володя. Зовсім інша людина! Отримав освіту, викладає біологію, захоплений професією. Про особисте життя, щоправда, нічого не говорить і Тетяну не питає – мабуть, не хоче образити розпитуваннями.
– Володю, а як сім’я, діти?
На це запитання він нічого не відповів, просто похитав головою і попросив дозволу її провести.
Через кілька місяців у батьківський дім Тетяни постукали.
– Хто ще там на ніч?! – невдоволено пробурчав батько.
А відкривши двері, оторопів.
Перед ним стояла його недолуга дочка з онуком і Володя з батьком.
Найкращий друг, посміхаючись, запитав:
– Пустиш? Хочемо дату весілля обговорити…
