– Тобі що, ковбаси шкода? – кричала Ангеліна на невістку.

– Мені не шкода ковбаси, мені шкода, що в мене така рідня! – відповідала їй Олеся.

Із самого початку в Олесі не було вибору. Якщо вона виходить заміж за Юрія, то вона виходить заміж і за всіх його родичів. Але їй сім’я Юриної сестри здавалася цілком приємною.

Олексій працював на хорошій посаді, Ангеліна була досить простою жінкою, з нею легко було знайти спільну мову. Їхній синочок Кирило був безпроблемною дитиною, сам знаходив собі заняття і не відволікав дорослих від їхніх справ і розмов.

Усе зіпсувалося, коли Юра пішов на підвищення, а Олексія, навпаки, звільнили. Спочатку він шукав роботу, а потім і зовсім став перебиватися тимчасовими заробітками.

Відтоді в Олексія з’явилося занадто багато вільного часу, і вони постійно їздили по гостях.

На 8 березня вони приїхали до мами Юрія, Олени Дмитрівни, щоб привітати її зі святом. Як подарунок – шкільний виріб Кирила.

– Слухай, Олексій навіть квітів мамі не привіз, – сказала чоловікові Олеся, – я все розумію, фінансові труднощі, але хоча б три тюльпанчики купити можна було.

– Ну, мабуть, грошей немає і на три. – знизав плечима Юрій.

– Зате апетит у нього цілком собі здоровий.

Олексій накладав собі салати ложками, постійно спонукаючи Кирила їсти нормально, а не клювати як пташка.

Ангеліна від чоловіка не відставала. Вона поклала собі в тарілку дві курячі ноги, а зверху завалила м’ясним салатом.

– Ну людина може не снідала, зголодніла. – припустив Юрій.

Усе літо Олексій і Ангеліна тинялися в мами на дачі. Вона годувала їх салатами з домашніх овочів, сільськими курми і картоплею. Проста, але смачна і натуральна їжа, проти якої вони й не заперечували. Тріскали за обидві щоки, поливаючи картопельку домашньою насіннєвою олією.

Але коли настала осінь, їм довелося повертатися додому, адже в Кирила почалася школа.

Оскільки влітку Олексій не працював взагалі, то восени йому довелося шукати собі заробіток.

Він було влаштувався завскладом, але його звільнили за те, що він у перший же тиждень відвіз додому будматеріалів на кілька тисяч гривень. Слава Богу, що всього лише вигнали, легко відбувся.

Потім була кар’єра водія навантажувача. І там він примудрився зіпсувати товар. Знову безробітний.

Від відчаю, Олексій навіть запропонував дружині попрацювати, але, отримавши відмову в жорсткій формі, продовжив пошуки.

Тим часом Ангеліна раптом почала приділяти пильну увагу своїй невістці.

– Алло, Олесю, привіт! Ти що у вихідні робиш? А ми думали до вас приїхати, посидіти, поговорити, – весело защебетала вона з телефонної трубки.

– Та загалом нічим не зайнята. Приїжджайте, звісно. – Олесі трохи лестила увага зовиці, адже всі подруги розповідали їй страшні історії про родичів чоловіка, а Ангеліна зовсім її не лякала.

– Ну тоді приготуй нам що-небудь смачненьке, а з мене – десерт до чаю. – попросила вона.

– Без проблем! – радісно погодилася Олеся.

У суботу Олеся з Юрою прокинулися за будильником.

– Це що ще за новини? – невдоволено запитав чоловік, – нафіга ти будильник поставила?

– Так сьогодні Ліна з Льошею приїдуть. Мені потрібно готувати все до їхнього приходу! Ти що, забув? – Олеся відкинула ковдру і встала з ліжка.

– А може, ну, того, поки ніхто не приїхав… – хитро посміхнувся сонний Юра.

– Відчепись! У мене справ по горло, – хихикнула Олеся, накидаючи прозорий халатик, – давай пізніше, якщо я все встигну.

– Добре! – Юра повернувся на інший бік, – а можна я ще посплю?

– Звичайно, спи. – Олеся поцілувала сонного чоловіка і пішла на кухню.

Вона планувала приготувати кілька салатів, запекти свинину в духовці і на все про все в неї залишалося всього кілька годин.

– Ну що ж, почнемо з картоплі. – сказала вона сама себе і залила картоплю холодною водою.

Гості прийшли вчасно і справді не з порожніми руками. Кирило ніс у руках пачку бюджетного печива.

– Тітонько Олесю, це вам, до чаю. – виголосив він вивчену заздалегідь фразу.

– Дякую, Кириле! Це ти сам купив? – заохочувально запитала Олеся.

– Ні, купила мама, а дарую я! Це від нас від усіх. – Кирило гордо вручив печиво господині.

– Ну що ж ми стоїмо, може, пройдемо? – поквапила всіх Ангеліна.

– Так-так, звичайно, – Олеся вказала рукою на кімнату, – проходьте, сідайте.

Олеся сиділа і дивилася на родичів, які жували. Тарілки Ангеліни та Олексія ломилися від частувань. Самотня пачка печива була забута в передпокої на комоді, як і пропозиція Ангеліни поговорити за столом.

Коли остання ложка салату пішла в тарілку Кирюшці, Олеся запитала:

– Так ти ж про щось поговорити хотіла?

– Ах, так, точно! – Ангеліна промокнула жирні від свинини губи серветкою, – як справи ваші взагалі?

– Добре справи. І це все? Єдине запитання? – засміялася Олеся.

– Ну так, а що? – втупилася на неї зовиця.

– А… ну гаразд я зрозуміла. Піду чай поставлю. – Олесі здавалося, що або вона чогось не розуміє, або її нахабно використовують.
***
Рівно через тиждень родичі знову приїхали в гості. Цього разу з прекрасною, на їхню думку, пропозицією.

– Слухайте, ви не повірите, ми ремонт затіяли! – радісно повідомила Ліна.

– Ой, молодці які! Але я, якщо чесно, думала, що вам поки не до ремонту. – Олеся намагалася бути якомога делікатнішою.

– Мама наполягла і грошей дала навіть! – гордо сказала зовиця, – але ми вирішили вас теж підключити.

– Як? Ми ж нічого не вміємо. – здивувалася Олеся.

– А ми вас не до ремонту збираємося підключати. Ми вирішили пожити у вас, поки суть, та діло. – Ангеліна вичікувально завмерла з посмішкою на обличчі.

– А в нас же ніде. – автоматично відповіла Олеся.

– Ну постривай, у нас же є вітальня, там же можна диван розкласти, а Кирюха, як справжній розвідник, поспить на підлозі, на матраці, так? – Юрій потріпав племінника по голові.

– Так, дядьку Юре! – радісно погодився малий.

– Ну ось, бачиш, як усе славно вирішилося! – Юра подивився на дружину, і посмішка почала сходити з його обличчя.

– Ну давайте що-небудь придумаємо. – похмуро сказала Олеся.

Кожен день родичів починався зі сніданку. Вони залазили в холодильник усією сім’єю і вибирали що ж вони хочуть сьогодні. Ковбасу, плавлений сир, сир і паштети доводилося докуповувати щодня, адже після сніданку зникало все.

Потім наступав обід. Олеся варила велику каструлю супу, якої їм із Юрою зазвичай вистачало на чотири дні. Тепер вона закінчувалася до вечора.

А ось на вечерю родичі робили замовлення. Кирило любив котлети з картоплею, Олексій – рибні салати, а Ангеліна обожнювала Олесині голубці.

Олесю дуже напружувало готувати на п’ятьох, але заради Юри вона зібрала волю в кулак і намагалася просто зварганити їжі побільше, про запас.

– Ой, які сьогодні голубці цікаві! Прямо такий екзотичний смак! – нахвалювала куховарство невістки Ангеліна.

– Я додала карі у фарш. – втомлено відповіла Олеся.

– Молодець яка! Балуєш нас різноманітністю! Хлопчики, чого мовчите?

– Так, Олесю. Салат сьогодні просто шикарний! Я не знав, що мімоза може бути настільки смачною! – хвалив господиню Олексій.

– Так, тітко Олесю, я обожнюю ваші котлети, – посміхнувся Кирило, – а можна мені ще пюрешки.

– Ангеліно, може ти хоча б за сином доглянеш? У мене сил немає. – В Олесі справді не було сил.

Готувати, прати і прибирати за сім’єю з п’яти осіб було важкувато.

– Ой, ну я на чужій кухні господарювати не звикла. Не красиво це. Давай ти, як господиня, обслужиш нас, – запропонувала Ліна.

Олеся безпорадно подивилася на чоловіка. Але той настільки був зайнятий пережовуванням котлети, що навіть не звернув уваги на дружину.

Олеся зітхнула і встала зі стільця для того, щоб покласти племіннику добавку.

Увечері, уже в спальні, Олеся зводила баланс за минулий місяць.

– Ми на їжу витратили вдвічі більше, ніж зазвичай. – сказала вона чоловікові.

– Ну в нас же гості. – знизав він плечима.

– А твої родичі до нас тільки поїсти приїжджають? – дружина втомилася працювати на холодильник.

– Ну зараз у них ремонт!

– Так, і тому, замість того, щоб купувати собі продукти самостійно, вони їдять провізію, яку знаходять у нас. Крім того, вони замовляють мені їжу, яку хочуть на вечерю. Юро, за всієї поваги, це перебір!

– А що мені зробити? Вигнати їх? – здивовано запитав чоловік.

– Поговори з сестрою. Нехай її чоловік купує їм продукти! Це нормальна практика!

– Гаразд-гаразд, я поговорю. Тільки заспокойся вже на ніч глядячи, гаразд? – Юра вже був готовий на все, щоб йому дали відпочити, нарешті.

Наступного дня, щойно чоловіки роз’їхалися у справах, Ангеліна накинулася на невістку, як розлючена фурія:

– Ти навіщо мого брата проти мене налаштовуєш?

– Про що взагалі йдеться? – здивовано запитала Олеся.

– Ти змусила мого брата натякнути нам, щоб Льоша роботу активніше шукав. Тобі, бачте, шматка ковбаси для Кирюшки шкода.

– Мені не шкода. Я просто втомилася витрачати гроші на продукти і готувати на всіх.Спеціально для сайту Stories

– А, тобто причина в тобі. Принцеса втомилася. А я втомилася виховувати дитину, терпіти ремонт і переживати безробіття чоловіка. Ви то працюєте обидва – ти бездітна. Куди вам гроші витрачати? – зі злістю випалила зовиця.

– Ти живеш під моїм дахом, їси мої продукти, робиш ремонт коштом матері і чимось незадоволена? – обуренню Олесі не було меж.

– А чому комусь усе, а комусь шиш із маслом? Чим ти краща за мене, га? Чому я не можу їсти твої продукти, якщо в тебе ними весь холодильник забитий?

– Та він забитий, тому, що ви в нас гостюєте! Ми взагалі половину з того, що всередині не їмо і ніколи не купуємо! – випалила невістка, – та ще й персональне меню їм подавай! Одному тістечко, іншому – морозиво! Ви що, в казку потрапили?Спеціально для сайту Stories

– Я не збираюся вислуховувати цю нісенітницю, – сказала зовиця, – все, розмова закінчена. Готуй вечерю.

– Тут я з тобою абсолютно солідарна. – відповіла Олеся.

Ангеліна здивовано на неї подивилася.

– Так, ти не помилилася. Я з тобою згодна. Тобі не потрібно це вислуховувати і розмову дійсно закінчено. Збирайте свої речі і їдьте жити в ремонт.

– Ти не можеш мене вигнати, – обурилася Ангеліна, – це квартира Юри.

– У нас із Юрою все спільне. Збирай речі і влаштуй чоловіка на роботу, нарешті. Перед сином не соромно?

Зовиця зі злістю жбурнула кухонний рушник на стіл і прошипіла:

– Це тобі ще відгукнеться.

Олексій судорожно метався квартирою з криками “як це з’їжджаємо? Все ж чудово було!”, а Юра здивовано подивився на дружину:

– Ти їх прям вигнала? Але чому?

– А тобі названих мною причин не достатньо? Хочеш і далі годувати халявщиків? Вони дві дорослі людини, і жоден із них не хоче влаштовуватися на роботу в складний для сім’ї час.

Ангеліна виносила сумки з речами до вхідних дверей і косо дивилася на невістку. Олеся ж спокійно попивала каву і передчувала, як добре вона відпочине цими вихідними.

Вона точно спатиме до одинадцятої, а потім піде в найближчу булочну й купить собі свіжі булочки до кави. Вона вже перестала злитися на родичів, вона зрозуміла, що все пізнається в порівнянні, а їхній візит лише засвідчив те, яке чудове й спокійне в них із Юрієм життя.