Підвищення Володимира святкували в ресторані, де зібралися рідні, друзі та колеги. Коли говорили тости, його найкращий друг виголосив:
– Кажуть, за кожним великим чоловіком стоїть жінка. То піднімемо келихи за його дружину Марію!
Володимир розреготався так, ніби приятель виголосив неймовірно смішний жарт, Марію це засмутило, і ввечері вона запитала:
– Чому ти так засміявся, коли Олег виголосив тост на мою честь?
– Тому що це дурість повна, ну який стосунок ти маєш до моїх робочих успіхів? Я всього досяг сам.
Сказавши це, Володимир пішов чистити зуби як ні в чому не бувало, залишивши Марію з палаючими щоками і сльозами, що підступили.
“Але ж підвищення Володимира – і моя заслуга”, – подумала вона безпорадно.
Ще в перший рік шлюбу Марія зрозуміла, що її чоловік за зовнішньої брутальності не впевнений у собі, найменша неприємність ненадовго вибивала його з ладу.
Якось через його помилку компанія втратила велику суму. Обійшлося без звільнення, але начальник довго кричав на Володимира у своєму кабінеті. Прийшовши додому, чоловік ліг на диван і лежав так довго, перетравлюючи образу. Він відтанув тільки після того, як Марія приготувала його улюблене тістечко, а потім обійняла і довго гладила по волоссю.
Скоро в них виробився вечірній ритуал, Марія обіймала чоловіка, поки той розповідав про негідника-начальника, дурних колег, ідіотів-клієнтів. Після цього вона запевняла Володимира, що той самий-самий найкращий, а то й давала корисні поради.
Завдяки їй чоловік налагодив стосунки з начальником і зміг отримати вигідний проект.
– Будь упевнений, після цього директор тебе помітить, – пообіцяла Марія.
– До речі, якщо скоро начальник відділу піде на підвищення, чому б тобі не зайняти його місце?
– Доведеться працювати більше, принаймні на перших порах, щоб показати себе, – попередив Володимир.
– Нічого, я тебе прикрию, – запевнила Марія.
Щоб чоловікові було простіше, вона повністю взяла на себе домашні справи.
Володимир повертався до гарячої вечері та наповненої ванни, а у вихідні спав до обіду.
Якось Марії довелося розбиратися на роботі з помилками колеги, які на неї ж і повісили, дорогою зламався автобус, і останні три зупинки вона пройшла пішки на морозі, а неподалік від будинку послизнулася й зачепила ногу.
Пришкандибавши додому, вона хотіла тільки одного – обійняти чоловіка, поскаржитися йому на життя й отримати втішний поцілунок.
Натомість на Марію чекав скандал.
– Чому на столі немає вечері?! – розлютився Володимир. – Вряди-годи повернувся додому раніше, а в холодильнику миша повісилася.
– Вибач, був важкий день, – почала Марія. – На роботі проблеми, і я ногу забила.
– Твої дрібні проблемки мене не цікавлять, – відмахнувся Володимир. – Іду в душ, а коли повернуся, щоб на столі стояла вечеря.
Марія цього вечора обмежилася доставкою, Володимир побурчав, поїв, а потім почав розповідати:
– Пам’ятаєш, говорив про недотепу, який весь час косячить? Так от, сьогодні він…
– Ти серйозно?! – обурилася Марія. – Я намагаюся розповісти тобі про свої проблеми, щоб отримати підтримку, але ти мене затикаєш. А я, виходить, маю працювати для тебе жилеткою?
– Хороша дружина підтримує чоловіка!
– Як і чоловік дружину, а в нас гра в одні ворота!
Це була перша їхня велика сварка, яка тривала цілий тиждень. Обидва вважали себе правими, ніхто не хотів відступати. Першим капітулював Володимир, але лише тому, що Марія перестала йому готувати.
– Я позбавила тебе всіх домашніх справ, щоб ти міг зосередитися на роботі та новій посаді. Якщо ти не цінуєш цю жертву, значить, її не заслуговуєш.
Володимир поображався ще один день, а наступного вечора запитав, дивлячись убік:
– Що там за неприємності на роботі, розказуй давай…
З того часу він ніколи не забував спитати, як у дружини справи, і Марія вирішила, що питання вичерпано й закрито.
Коли Володимиру настав час зробити крок на наступний етап кар’єрних сходів, він поскаржився:
– Сказали, не можуть узяти людину без вищої освіти, а в мене тільки середня. Вимагають, щоб я вступив на заочку, тоді підвищать. А коли мені вчитися-то?
– Вступай, а я підтримаю, – запевнила Марія.
Її підтримка знадобилася вже під час першої сесії, коли з’ясувалося, що Володимир протягнув із підсумковими роботами до останнього тижня і не встигає їх написати через завантаження.
Марія прийшла на допомогу, удвох вони готували контрольні, робили розрахунки, оформляли. Вона не спала кілька ночей, зате чоловік отримав “відмінно”.
Наступної сесії історія повторилася, тільки тепер Володимир попросив її все зробити самостійно:
– Доручили важливий проект, не можу відволікатися. Коли закінчу його, купимо тобі машину, іномарку, як ти мріяла.
Марія місяць писала для чоловіка курсову, оформляла контрольні, і знову Володимир отримав заслужені “п’ятірки”.
А коли сесія скінчилася, він гордо продемонстрував дружині подарунок – старе авто.
– Ми на іномарку домовлялися, – нагадала Марія.
– Не будь меркантильною, нова автівка великих грошей коштує. У тебе стаж маленький, катайся на цій і набирайся досвіду.
Хоч Марії і стало прикро, з такими аргументами вона сперечатися не змогла. Та й не було часу на сварки, машина їй була потрібна терміново, їхній родині посміхнулася удача, і слідом за Володимиром вона сама отримала підвищення. Нова посада була пов’язана з роз’їздами, і без авто Марії довелося б тяжко.
Скоро з’ясувалося, що підвищення Марії мало ще один мінус, вона йшла раніше за чоловіка і поверталася пізніше. Через тиждень такого життя Володимир висловив:
– Ти перестала готувати, менше прибираєш, удома пилюка і безлад.
– У мене стало менше часу, буде чесно, якщо ти поки що візьмеш справи на себе.
– Я отримую більше, і ти зобов’язана це компенсувати, – відповів Володимир.
– Я теж отримуватиму багато, просто потрібно добре зарекомендувати себе на цій роботі. Якщо ти мене підтримаєш…
– Я не домогосподарка, не буду чистити картоплю, поки дружина вирішила пограти в кар’єристку, – перебив Володимир.
Марія подумала, що зараз вдарить чоловіка. Довелося зробити кілька глибоких вдихів, щоб заспокоїтися, і тоді вона заговорила спокійно:
– Сенс сім’ї в тому, щоб підтримувати одне одного. Якщо ти не здатен на те саме, чому ми досі разом?
Володимир пригнічено мовчав, заперечити було нічого.
“А може, згадав, що без мене наступну курсову точно не напише”, – подумала Марія.
Проблема з домашніми справами вирішилася просто, Володимир найняв домробітницю.
– Доведеться їй багато платити, сподіваюся, ти задоволена, – пробурчав він, повідомивши про це дружині.
“Ні, я не задоволена”, – подумала Марія.
Останнім часом її ставлення до чоловіка змінилося, більше не хотілося вислуховувати його нескінченні скарги і підтримувати, його робочі успіхи не приносили радості, а невдачі не засмучували. Ба більше, Марія зрозуміла, що більше не хоче дитини від Володимира.
Передбачалося, що коли вони встануть на ноги, почнуть планувати появу дитини, але тепер одна думка про це її лякала.
“Володя вже зараз намагається вказати мені моє місце, що ж буде, коли я опинюся в уразливому становищі?” – думала вона.
Володимир, навпаки, загорівся ідеєю стати татом.
– У всіх моїх друзів діти є, і нам час, ти не молодієш, труби іржавіють, – заявив він.
– Зараз не час, – відмовилася Марія.
– Тому що ти отримала підвищення і ставиш роботу понад дитину? Кинь, жінка створена, щоб дітей виховувати.
– Справа не в роботі, – відповіла Марія.
– А в чому ж іще? – здивувався Володимир.
“Проблема в тобі”, – подумала Марія. – “Я більше тобі не довіряю”.
Остаточно вона втратила довіру до чоловіка, коли підвернувся шанс перейти в іншу компанію.
– Кличуть у “Максимум”, там зарплата більша і роз’їздів немає, – описала чоловікові плюси Марія.
Володимир поморщився:
– Чи варто змінювати місце зараз, коли ми почали планувати дитину? Ти поринеш у роботу, тобі буде не до дітей. Я коли батьком стану? Років у шістдесят?
– Ми не плануємо дитину, я хотіла почекати, – нагадала Марія.
– Я все одно проти, – рішуче відповів Володимир.
– Добре, що вирішувати не тобі, – образилася Марія.
Вона з ентузіазмом почала готуватися до нової роботи, оформляла звільнення на старому місці, допрацьовувала два тижні, навчала свою змінницю.
За день до виходу на нову посаду грянув грім. Зателефонувала співробітниця відділу кадрів із “Максимуму” і сухо повідомила, що Марію в цій компанії більше не чекають.
– Але що сталося? – здивувалася та.
– Ми приділяємо пильну увагу професіоналізму і репутації наших співробітників, – відповіла кадровичка.
– Що це означає? – не зрозуміла Марія.
З величезними труднощами їй все ж вдалося витягнути інформацію, від якої у неї підкосилися ноги.
Кадровичка натякнула, що до директора дійшла чутка, ніби своє місце і зарплату Марія здобула не працьовитістю і розумом, а старовинним способом, яким користуються не обтяжені мораллю жінки.
Так вона відразу залишилася без роботи, на старому місці її не чекали, на новому нічого не світило.Володимир, дізнавшись про це, анітрохи не засмутився:
– З твоїм досвідом знайти роботу – раз плюнути.
– Але така хороша може більше не підвернутися!
– Нічого, підеш на меншу зарплату. Я нас забезпечу, а в тебе нарешті з’явиться час на жіночі обов’язки.
Володимир вимовив це так весело, що Марія відчула недобре.
– А ти ж знайомий із директором “Максимуму”? Ви начебто вели якісь справи.
– Та з ким тільки я не знайомий, – відповів Володимир і відвів погляд.
Неприємна здогадка вколола Марію.
– Ти ж нічого йому не сказав, не розпускав про мене чуток?
– Навіщо мені пліткувати про власну дружину? – непереконливо обурився Володимир.
– Бо ти мріяв, щоб я мало отримувала й обслуговувала тебе, цей випадок тобі на руку. Не можу повірити, що ти справді зіпсував мою кар’єру!
– Краще скажи спасибі, тобі ця нісенітниця не потрібна! Жінка має займатися домом і чоловіком, а не змагатися з чоловіками.
Тільки-но він це вимовив, Марія зрозуміла, що все скінчено: “Я ніколи не пробачу Володі те, що він зробив, він за це ще поплатиться”.
Не підозрюючи, що над його головою завис меч, Володимир примирливо сказав:
– Хіба важливо, хто розпустив чутки? Або що ти не отримаєш цю роботу? Натомість у тебе буде менше відповідальності і більше часу, це і тобі корисно.
Марія взяла себе в руки і вимовила якомога спокійніше:
– Може, ти й правий.
Життя повернулося у звичне русло, принаймні Володимиру так здавалося. Марія знайшла роботу з меншим обсягом обов’язків і зарплатою, знову почала вислуховувати й підтримувати його, допомагати із заочним навчанням. Вона навіть погодилася обговорити появу дитини, але просила перенести:
– Мені під час виношування дитини буде не до твоїх курсових, тож давай із ними спочатку закінчимо.
А ось на роботі у Володимира справи не склалися. Почалося все з суперечки з підлеглим, який зробив півтори місячної норми і страшенно загордився.
До Володимира дійшла чутка, що нахаба навіть вважає себе вищим за нього.
– Підніми йому норму, а премію уріж, – порадила Марія. – Нехай знає своє місце, не можна бути крутішим за начальство.
Нахаба не потерпів такого поводження і звільнився, а відділ сильно просів за показниками.
Іншим разом Володимир міцно посварився із завідувачем складу.
– Він тебе не поважає, а повинен, тому що ти тут довше працюєш, – вказала Марія. – Не давай йому спуску.
Ця порада тільки нашкодила, ворожнеча затягнулася, і тепер завскладом навмисно затягував із поставками для Володимира, причому так тонко, що причепитися було не можна.
Марія, дізнавшись про це, пожаліла чоловіка і додала:
– Не поступайся, прогинаються тільки слабкі, а ти в мене не такий.
– Як приємно, що хтось тебе розуміє і підтримує, – відповів Володимир.
Дружина ласкаво посміхнулася і погладила його по волоссю:
– Почекай, ось закінчиш інститут, зможеш і в директори вибитися, а то й свою фірму відкриєш, ніхто тобі не указ.
Думка про свою справу виявилася привабливою, Володимир навіть розмріявся, як це буде. Але чергова сесія повалила мрію в прах. Викладач викликав його до себе і жбурнув йому підсумкову роботу:
– Ви зовсім знахабніли! Якщо вирішили скопіювати мій власний диплом із відкритого доступу, хоч дані поміняли б!
Те саме повторилося з інших предметів, усі роботи виявилися копією з інтернету. Володимир у сказі кинувся додому і з порога накинувся на дружину:
– Ти мене підставила, мала зробити нормальні роботи, а сама просто скопіювала дані! Я тепер сесію завалю, бо нічого не встигну!
Замість того щоб зніяковіти чи засмутитися, Марія задоволено посміхнулася.
– Ти ще смієшся? – здивувався Володимир.
– Так, мені смішно від твоєї самостійності. Ти стверджував, що всього домігся сам, моєї заслуги в твоїх успіхах немає, то дотримуйся своїх слів, домагайся без мене. Буквально без мене, тому що я йду.
– І куди ти підеш?!
– У мене все схвачено. У цьому місті твої плітки мені кар’єру попсували, а в іншому для мене знайшлося містечко. Я вже й квартиру там орендувала, можу поїхати просто зараз. А на розлучення подам завтра.
– Розлучення?! Але ти не можеш мене кинути, ми ж сім’я!
– У сім’ї мають бути взаємна підтримка і повага, а без них це так…
Того ж дня Марія поїхала в сусіднє місто. З Володимиром вона більше не бачилася, тільки чула мигцем, що в нього проблеми на роботі. Як не дивно, зловтіхи вона не відчувала, цей чоловік став їй повністю байдужий.
На новому місці її кар’єра пішла в гору, а незабаром налагодилося й особисте життя.
Колега запросив Марію на побачення, воно перейшло в роман, а потім і в шлюб, у якому з’явилося двоє дітей.
Марія точно знала, в який момент покохала майбутнього чоловіка, у неї були проблеми на роботі, і той затримався, щоб допомогти, а потім відвіз до ресторану нагодувати вечерею.
– Для мене такого ніхто не робив, – зізналася вона.
– Дуже даремно, – відповів майбутній чоловік. – Це нормально – піклуватися про тих, кого любиш, у цьому і є сенс справжніх стосунків.
