Ніно, мама сказала, що ти зробила новий манікюр, — Олександр подзвонив дружині на роботу. — Ми ж домовлялися, що економитимемо.

— Ми вже економимо, але це не означає, що я не доглядатиму за собою. Адже я не прошу у тебе гроші з сімейного бюджету, у мене є свої.

— Хіба ти забула, що ми домовилися про те, що наші доходи – це загальні гроші, а отже, й витрати ми повинні обговорювати.

Ніна все частіше почала замислюватися про те, як вона, доросла тридцятирічна жінка, дійшла до такого життя, що змушена приховувати частину свого доходу від чоловіка. Вона завжди була самостійною і ні перед ким не звикла звітувати. Але останнім часом часто почувалася маленькою дівчинкою, якій все забороняють.

— Я вже дорослий чоловік, давно нагулявся і тепер хочу збудувати міцну родину, — казав Олександр, коли вони з Ніною тільки почали зустрічатися. — Хочу познайомити тебе з мамою, певен, ти їй дуже сподобаєшся.

Нині імпонувало, що Олександр дбайливий та домашній.
Він не любив тусовки з друзями, порожніх непотрібних витрат і дбав про матір, як їй тоді здавалося. Можливо, саме ці риси в його характері підкорили жінку та склали образ відповідального чоловіка у її очах. Олександр, як і вона, любив подорожі та мав великий кругозір. Чоловік захоплювався відеозйомкою і мріяв створити великий відеоальбом із вражень від гарних місць, де побуває за своє життя.

Ніна думала, що саме таких стосунків їй і не вистачає в житті, адже все інше вже є успішна кар’єра, квартира, машина.
Олександр познайомив її з мамою, і Поліна Максимівна видалася їй гарною, дбайливою жінкою. Вона й уявити не могла, що від цієї доброти та адекватності не залишиться і сліду, як тільки вони з Олександром одружаться.

— Ніно, ми з Сашком звикли один одному про все розповідати, тож тепер і в тебе не повинно бути від мене секретів, — заявила свекруха одразу після весілля. — Життя у вас тепер спільне, але і я в ньому братиму участь, бо син у мене один.

— Так я ж від вас нічого й не приховую, ви й так уже все про мене знаєте.

— Сподіваюся, що так буде.

Свекруха наполягала, щоб Ніна здала свою квартиру, і вони з Олександром переїхали жити до неї, а гроші відкладали. На що треба збирати, Поліна Максимівна до ладу пояснити не могла, але постійно про це твердила. Ніна навідріз відмовилася переїжджати до свекрухи, і вони з чоловіком жили у її квартирі.

— Сашко, я вже не молоденька студентка, ти теж дорослий чоловік, жити з мамою ми не маємо необхідності.
– Я з тобою згоден. Просто мама звикла, що ми з нею не розлий вода, от і не хоче відпускати єдиного сина.

— Я тому й говорю зараз, щоб потім не було розбіжностей із цього приводу – я не готова жити з Поліною Максимівною.

Олександр і Ніна домовилися, що бюджет їхньої родини буде загальний і заганятиме один одного в жорсткі рамки зобов’язаннями ніхто не буде. море, і на те, щоб мати Олександра ні в чому не потребувала. Але, Поліні Максимівні здавалося, що рано чи пізно, син почне її. обмежувати в допомозі, тому що невістка не звикла собі ні в чому не відмовляти.

— Ніно, це нова сукня у тебе?

— Так, купила собі подарунок із премії, — посміхнулася невістка, — гарне?

— Не гарне, а розпусне!
Я ще терпіла, коли ти приходила до нас у подібному. Бо розуміла – тобі треба Сашка захомутати, а чоловіки люблять очима. А зараз ти навіщо так вбираєшся? Мужика шукати вже не треба, можна й скромніше вдягатися! Скільки воно коштувало?

— Поліно Максимівно, я не розумію ваших претензій. Я достатньо заробляю, щоби купувати собі те, що хочу. І одягаюся так, як мені подобається, а не для когось.

Жінка була незадоволена і наполягала на тому, що Ніна має радитись із чоловіком, що можна купувати, а що ні. А вже вона постарається переконати його в тому, що дружина поводиться неправильно. Свекруха почала говорити синові, що Ніна витрачає надто багато на себе і, мабуть, щось від нього приховує. Спочатку Олександр жартував і не звертав уваги на невдоволення матері. Але поступово став дратуватись і навіть погоджувався з нею все частіше.

— Я подумав, що нам потрібна дача, — сказав Олександр. — Давай відкладатимемо і через рік купимо собі ділянку з будинком.

– Саш, ти ж знаєш, що я не люблю дачний відпочинок. Мені подобається відпочивати на морі, а не на городі. Бур’янів я в дитинстві наполошилась.

– Ти не любиш, а мама кохає! Город садитиме, огірочки нам на зиму маринувати.
— Сашко, вибач, але я не хочу відкладати гроші, щоб купити дачу Поліні Максимівні.

— Нехай так, але витрачати стільки грошей я тобі більше не дозволю!

Ніна дуже здивувалася тоді такому ставленню чоловіка, котрий до цього жодного разу не розмовляв з нею на підвищених тонах. Вона розуміла, що без свекрухи тут не обійшлося. Поліна Максимівна стала одержима ідеєю, щоб половину загального доходу подружжя відкладало, причому під її пильним контролем.

Вони з чоловіком кілька разів серйозно посварилися через це, але все ж таки домовилися частину грошей відкладати на загальний рахунок, який Ніна відкрила для цієї мети. Щоправда, на що збиратимуть, так і не визначилися. Але дачу Ніна купувати категорично відмовилася.

— Ніно, у мами зламалася пральна машина. Я хочу купити їй нову, тож візьму гроші з наших накопичень.

— А полагодити хіба не можна? Адже цій машинці менше року, ми її нещодавно купили.

— Цю вона вже не хоче, знайшла якусь круту, з сушаркою одразу.

— Ми домовлялися збирати для себе, а тепер виходить, що ці накопичення на потреби та бажання Поліни Максимівни підуть? Я проти ці гроші для нас. Твоя мати працює і може взяти цю машинку в кредит, якщо їй так хочеться.

Після розмови з чоловіком, Ніні зателефонувала свекруха і вибухнула скандалом. Поліна Максимівна заявила, що знає, скільки грошей на їхньому загальному рахунку, бо син від неї нічого не приховує. І на пральну машинку там точно вистачить і не на одну. Ніна крижаним тоном порадила свекрусі не лізти в їхнє життя і вже тим більше не вирішувати, на що витрачати накопичення.

Сварки між подружжям стали все частіше, і Ніна не знала, як вийти із цієї ситуації. Вона згадувала, як вони з чоловіком добре жили спочатку, як обговорювали кожен день за вечерею. І не розуміла, коли так змінилося, що тепер їй не хочеться повертатися додому після роботи. Чоловік став контролювати всі витрати Ніни і наполягав, що від звичних речей, таких як манікюр, кава з подругами та новий одяг, настав час відмовитися. Ніна не збиралася ставати слухняною дружиною, яка тільки варить борщі і давно про себе забула.

— Саша, ми ще до весілля з тобою обговорили, що один одному довірятимемо і не створюватимемо умов і обмежень. Куди все поділося?

— Це не означає, що я маю дозволяти своїй дружині спускати всі гроші на шмотки та салони!

— Взагалі ці гроші я сама заробляю!
І моя зарплата дозволяє мені добре одягатися і ходити раз на місяць у салон.

— Нагадаю, що й загальний бюджет ми теж до весілля обговорили. І там не було жодного слова про твої витрати! Мама права – ти це робиш, щоби привертати до себе увагу мужиків! Ніби мене тобі мало.

— Знаєш, якщо довіри немає, то нам краще розлучитися. Жити так, як вважає за правильне твоя мама, я не збираюся.

Після цієї сварки Ніна всерйоз задумалася про розлучення. Не дасть їм свекруха жити спокійно. з Олександром вже дорослі люди без фінансових проблем, то їхнє подружнє життя буде рівним і спокійним. Вона й уявити не могла, що може опинитися у подібній ситуації.

— Я так втомилася від цих вічних розбірок, що готова розлучитися, аби не чути більше голосу своєї свекрухи, — скаржилася Ніна колезі на роботі.
— Так і розлучайся, далі гірше буде. Моя колишня свекруха після нашого розлучення з чоловіком прийшла до мене в квартиру, поки я була на роботі і винесла все, що вважала за потрібне. А до цього теж усі наші фінанси контролювала.

— Та я вже готова сама все віддати, аби її не бачити більше.

— Краще так не кажи, — засміялася колега.

Чоловік з Ніною не розмовляв уже тиждень. Олександр усім виглядом показував, що змінить своє ставлення лише тоді, коли дружина почне робити так, як він каже. У п’ятницю він заявив Ніні, що більше не купуватиме продуктів і витрачатиме гроші на їхню родину, тепер це обов’язок дружини.

— Раз тобі вистачає грошей на красу та розваги, отже всі витрати на утримання нашої родини тепер на тобі.

— Цікаво, а на тобі тоді якісь витрати?

— А я витрачатиму свої гроші тільки на себе, як ти звикла робити! — Олександр дістав із кишені новий телефон і поклав на стіл перед дружиною.
Ніна готова була хоч завтра подати на розлучення, але подумала, що не можна такі серйозні рішення приймати на гарячу голову. Вона чекала, що чоловік перестане сердитись і поговорить з нею, як раніше, а потім вони разом знайдуть вихід.

Минув тиждень, але Олександру, схоже, дедалі більше подобався його новий спосіб життя. Він щодня їв у кафе, купував собі фото- та відеотехніку, возив маму в кіно через день і ні в чому собі не відмовляв. З Ніною розмовляти відмовлявся, озвучивши заздалегідь, що поговорить лише тоді, коли вона перестане фарбуватися щоранку, купувати собі щомісяця вбрання та ходити на манікюр.

— А поки що ти на випробувальному терміні!
Тож ми з мамою житимемо за рахунок нашої родини, а продукти і все інше на тобі.

Образа в цей момент змінилася люттю, і Ніна більше не збиралася це терпіти. У середу вона поїхала до РАГСу і написала заяву про розлучення. Вона знала, що чоловік прийде пізно, тож залишила йому папери про розлучення на кухонному столі. А сама поїхала ночувати до подруги, бо не хотіла цього вечора скандалу. Наступного дня на роботі вона чекала, коли чоловік подзвонить з приводу паперів. Але за весь день Олександр так і не подзвонив.

Додому Ніна їхала без настрою і розуміла, що на неї чекає важка розмова з чоловіком.

— Папір про розлучення він тобі не підпише! — за дверима почувся голос свекрухи. — Живи, де хочеш, доки не одумаєшся!
Переконати свекруху відчинити двері Ніну не вдалося, довелося викликати дільничного, щоб потрапити до квартири. Поки розкривали замок, Поліна Максимівна зателефонувала синові та попросила приїхати. Ніна, у свою чергу, попросила дільничного почекати, доки чоловік збере свої речі, і вони з мамою підуть.

— Я цього не залишу! – Кричала Поліна Максимівна. — Ти зіпсувала моєму синові життя і даси відповідь за це!

Коли вони пішли, Ніна зітхнула з полегшенням і була рада, що залишилася одна у своїй квартирі. Вона всі вихідні займалася прибиранням, а потім насолоджувалася тишею і, нарешті, відчула давно забутий стан спокою. Щоправда, воно тривало недовго, оскільки свекруха почала дзвонити і вимагати заплатити її синові моральну шкоду, яку Ніна нібито завдала.

Безглузді вимоги свекрухи просто збивали з пантелику, тому Ніна заблокувала її номер. Вона хотіла лише одного – щоб Поліна Максимівна від неї відстала і скоріше перейшла до розряду колишніх родичів разом із сином. Ділити подружжю не було чого, жили в квартирі Ніни, дітей немає. Із загального лише накопичення на рахунку.

Але, перевіривши рахунок, вона з подивом виявила, що чоловік уже прибрав до рук усі їхні накопичення, і ділити там теж нема чого.

— Забери у нього всю техніку, якою він так дорожить, — порадила Нініна колега. – Він же в тебе захоплюється відеозйомкою, а обладнання коштує недешево. До того ж частину техніки він купував у шлюбі, тож ти маєш законне право на половину його майна.

Не сказати, щоб Ніна була мстива чи злапамятна, але дозволяти чоловікові та свекрусі безкарно привласнювати її власні гроші жінка не хотіла. У Ніни залишилися ключі від квартири Поліни Максимівни, і вона знала, що в середу та на дві години йде до басейну. Жінка цього дня приїхала та забрала дороге обладнання чоловіка та навіть наворочений квадрокоптер, який Олександр купив півроку тому.

Коли родичі почали дзвонити та вимагати все повернути, Ніна спокійно заявила, що зробить це, коли Олександр поверне її частину накопичень. А якщо ні, то продасть техніку. Свекруху з колишнім чоловіком тиждень дзвонили із погрозами нацькувати на неї поліцію, але в результаті вирішили повернути гроші.

Заходьте, гості дорогі!

Коли ввечері після роботи Ілона повернулася додому, то застала злого і розлютованого Рому, свого чоловіка. Він виблискував очима і готовий був рвати й метати.

– Привіт, любий, – невимушено привітала його Ілона. – Як справи? Що нового? Давно приїхав?

Ілона бачила, що Романові дуже важко тримати себе в руках і він на межі. Це її навіть бавило.