“Можливо, ви знаєте, що керівник однієї з великих компаній вижив у теракті 11 вересня, тому що повів свого сина перший раз до дитячого садка.
Інший хлопець залишився живим, бо була його черга йти за пончиками.
Одна жінка спізнилася, бо її будильник не пролунав вчасно.
Хтось спізнився, застрягши в пробці на автостраді Нью-Джерсі.
Один із них спізнився на автобус.
Одна жінка пролила каву на одяг, і їй потрібен був час, щоб переодягнутися.
У когось не заводилася машина.
Хтось повернувся, щоби відповісти на телефонний дзвінок.
У іншого дитина в’яло одягалася і не була готова вчасно.
А хтось не міг зловити таксі…
Особливо вразив чоловік, який надів того ранку нові туфлі, діставався до роботи різними засобами, але перш ніж потрапити туди, заробив на нозі мозоль. Він зупинився в аптеці, щоб купити лейкопластир! Ось чому він зараз живий.
Тепер, коли я застрягаю в пробці, не встигаю на ліфт, повертаюся, щоб відповісти на телефонний дзвінок… Коли трапляються всі ці дрібниці, які дратують мене, я думаю про себе, що це саме те місце, де Бог хоче, щоб я перебував у даний момент.
Наступного разу, коли Вам здається, що ранок йде не так: діти одягаються повільно, ви не можете знайти ключі від машини, стоїте на кожному світлофорі, не засмучуйтесь і не виходьте з себе – Бог старається, охороняючи Вас”.
