Той, кого ти хочеш бачити, чути та відчувати після ста років утоми — і є твоя доля.
Я давно перестала вірити в гучні слова, розкішні букети, і взагалі все, що робиться напоказ…
Я вірю в мовчазну згоду двох людей бути один в одного навіть у найтемніші часи…
І мені завжди буде дорога та рука, що стискала мою долоню і тоді, коли я не маю сил відповісти тим же…
© Ліля Град
