Я завжди довіряла своєму чоловікові. За всі роки він ніколи не відключав звук сповіщень в своєму телефоні і не користувався беззвучним режимом, а недавно раптом почав. Неможливо до нього тепер додзвонитися. Це помітили не тільки родичі, а й друзі. Мені це видалося дуже дивним, здалося, що тут щось недобре.
Чоловік почав часто ходити по магазинах. Заявив, що він вважає, що дружині потрібно допомагати по господарству. Він почав пропадати по кілька годин на день, а потім говорив, що їздив по супермаркетам в пошуках продуктів зі знижкою, щоб заощадити кілька гривень.
Потім відбулося найнеприємніше. Якось я набралася сміливості і взяла вночі його смартфон. Розблокувала вказівним пальцем чоловіка, а він навіть не ворухнувся. Не стала читати всю переписку, досить було кількох фраз. Виявилося, що у чоловіка є інша жінка, звати її Світлана. До такого повороту подій я була не готова. Чоловік писав, що любить її, сумує за нею. Мені доводилося ковтати сльози і читати любовні зізнання мого чоловіка до іншої жінки.
Повернула телефон на місце, і хоч мені було дуже неприємно, я вирішила спочатку заспокоїтися. З чоловіком я поговорила лише через кілька днів, сказала, що мені все відомо. З розлученням ми вирішили почекати, коли почнуться канікули, щоб дітям було не так боляче і щоб наш розрив не вплинув на їхнє навчання.
Чоловік спить на дивані, а я стала думати, що ж зі мною не так. Вирішила сходити до психолога. Пробачити чоловіка я не могла. Через кілька днів в мої двері подзвонили. Переді мною стояв незнайомий, молодий чоловік. Він був добре одягнений, доглянутий, і від нього пахло дорогими парфумами.
– Ви Анна? – спитав незнайомець.
– Так. А ви хто такий? – з подивом запитала я.
– Дивно, а Ви дуже навіть красива, – сказав він.
– Чому ви вирішили, що я маю бути не красива? – з ще більшим подивом запитала я.
– Ось я б вам не зраджував! – відповів незнайомець. – Мене звати Любомир, я чоловік Світлани. Моя дружина зустрічається з Вашим чоловіком.
Я не знала, що сказати цій людині, адже для мене ця інформація не була несподіванкою, бо я вже все знала. Любомир зрозумів всю абсурдність ситуації і почав пояснювати, з якою метою прийшов.
– Знаю, що ми дорослі люди, і це виглядає дивно, але мені так важко. Світлана мені у всьому зізналася, а я не можу ні з ким про це поговорити.
Запросила я Любомира на кухню, налила чай і кілька годин ми розмовляли. Дивно, але мені теж стало легше. Мені було зрозуміло, що я не самотня. Потім ми домовилися, що ще зустрінемося. Пройшов місяць, і ми розлучилися. Було важко, а підтримка розуміючої тебе людини стала в пригоді. Ми з Любомиром годинами спілкувалися по телефону.
Потім я вирішила, що мені потрібен відпочинок і поїхала на море. Після повернення Любомир зустрів мене з букетом моїх улюблених троянд. З того дня і почалися наші стосунки. Ми вже три роки щасливі разом. А мій колишній розійшовся з Світланою через три місяці.
Виявляється, він говорив їй, що квартира його, і після розлучення вона до нього переїде. Але квартира моя, ще дошлюбна, тому чоловікові при розлученні нічого не дісталося. Така ж ситуація з Світланою – квартира належала Любомиру, тому вона теж пішла з дому без нічого.
Наші молодята не мали де жити, перший час квартиру знімали, але їхня любов не витримала випробувань і вони розійшлися. Час від часу колишній чоловік пише мені і питає, як у мене справи. Зараз шкодує, що зруйнував нашу сім’ю. Тільки мені він більше не цікавий. У нас чудові стосунки з Любомиром. Нещодавно ми розписалися, я чекаю дитину. А чоловіка мені зовсім не шкода, він сам собі все зіпсував.
