Ми з Остапом одружилися і відразу стали думати про своє власне житло. У кожного з нас, було відкладено трішки грошей, велику суму ми позичили в батьків чоловіка і купили собі маленьку однокімнатну квартиру.
Квартира була без ремонту, ми лише десь підклеїли шпалери, щось підфарбували, адже потрібно було повернути батькам чоловіка частину грошей, на інше поки ми не витрачали кошти.
Одного дня до нас в гості прийшла свекруха, вона побачила, що на вікні у нас в залі замість штор висить простирадло. Вона сказала, що принесе нам свої старенькі штори, щоб мені було легше відкривати вікно. Я зраділа її стареньким шторам і з радістю прийняла їх.
Потім до нас прийшла в гості моя мама і сказала, що в нас квартирі незатишно і штори старі, але сказала, що нічого, ми згодом все наживемо.
Я – єдина донька в своїх батьків, але вони нам не допомагають. Справа в тому, що в мого тата є молодша сестра, вона майже моя ровесниця, Олеся. Бабусі, татової мами, не стало давно, але вона його дуже просила, щоб він все життя допомагав своїй сестрі, бо вона у неї пізня дитина і залишила їй, а не татові, свою квартиру. Тато з мамою і по сьогоднішній день Олесю дуже шкодують, допомагають їй у всьому, адже її чоловік залишив з малою дитиною і їй живеться нелегко.
Мама дуже вихваляла Олесю, що вона гарно шиє і бере багато замовлень додому, підробляє цим непогано.
Наближався мій день народження і чоловік запитав, що мені подарувати, а я попросила в нього нові штори на наше вікно саме ті, які я хотіла, вони дорого коштували. Чоловік засміявся, що я такий подарунок для себе прошу, але сказав, щоб вибирала. За гарні штори та тюль я заплатила 4 тисячі гривень. Але їх потрібно було підшити і мама сказала, що віднесе їх Олесі. Я не була проти, нехай тітка заробить.
Ввечері Олеся зателефонувала і сказала, що це буде коштувати 500 гривень. Я здивувалася, адже це дорого, в ательє я б дешевше заплатила, але погодилася. Олеся обіцяла зробити все за 2 дні, але час минув, і вона знову мені зателефонувала, сказала, що там клопітка робота, вона ще щось купувала і сказала, щоб я ще доплатила їй 400 гривень. Я сказала, що це дорого, тітка була незадоволеною, говорила, що терміново мені шила, тому маю заплатити дорожче.
Майже тиждень Олеся мені шила ті штори, це було зовсім не терміново, виходить, але гроші я їй на картку перерахувала. Мама принесла штори від тітки, вони були гарно пошиті, але я мамі сказала, що я дуже дорого за все заплатила, а вона сказала, щоб я не шкодувала тих грошей, адже це Олесі, а їй так важко з дитиною.
Мені прикро було від того. А ввечері до мене прийшла свекруха, сказала, що має теж подарунок для мене і принесла маленьку шторку на кухню, в тон тієї, яку купила я, вона була така красива, і недешево коштувала.
Я щиро подякувала мамі чоловіка за турботу. Коли тільки вона все виміряла і розпитала чоловіка, що мені подобається? Буває ж так в житті, коли чужа людина розуміє тебе і ставиться краще за рідну.
