У свої 62 – я змінився:
1. Я любив своїх батьків, братів і сестер, дружину, дітей та друзів, а тепер я почав любити і себе.
2. Я зрозумів, що не Атлант. Світ не лежить на моїх плечах.
3. Я перестав торгуватися з продавцями овочів та фруктів. Декілька гривень для мене нічого не вирішують, але можуть допомогти комусь.
4. Я залишаю офіціантам чайові. Ці гроші можуть викликати посмішку на їх обличчі. Щоб заробити на життя, вони працюють набагато важче від мене.
5. Я перестав говорити людям похилого віку, що вони багато разів розповідають ту ж саму історію. Нехай буде так, якщо історія допомагає їм знову пройти провулками пам’яті і заново пережити найкращі моменти життя.
6. Я навчився не виправляти людей (якщо чесно – не завжди), навіть якщо знаю, що вони не праві. Це не моя робота зробити всіх ідеальними. Спокій дорожчий від досконалості.
7. Я роблю компліменти легко та щедро. Компліменти піднімають настрій не лише отримувачу, а й мені. І дозвольте невелику пораду: ніколи, НІКОЛИ не відхиляйте компліменти, просто скажіть «дякую».
8. Я навчився не турбуватися про складки на сорочці. Особистість важливіша за зовнішність.
9. Я йду від людей, які мене не цінують. Можливо, вони не знають, чого я вартий. Але ж я знаю…
10. Я не втрачаю холоднокровності, коли хтось грає брудно, щоб обігнати мене на щурячих перегонах. Я не щур, і не змагаюся.
11. Я вчуся не соромитися своїх емоцій. Мої емоції роблять мене людиною.
12. Я зрозумів, що з розумною людиною краще пожертвувати своїм его, ніж розірвати стосунки.
13. Я навчився жити щодня так, наче він останній. Зрештою, він справді може бути останнім.
14. Я роблю те, що робить мене щасливим. Я відповідаю за своє щастя, і я в боргу перед собою. Щастя – це вибір. Ви можете бути щасливими у будь-який час.
15. Я відпустив від себе гроші і вони почали приходити до мене… рівно в такій кількості, яка необхідна мені для нормального, щасливого, повноцінного життя.
Бажаю нам здобути цю внутрішню свободу задовго до 70…
Мирослав Бойчук
