Жив колись хлопчисько із доволі складним характером. Він легко вибухав гнівом, був сварливий, робив багато шкоди.
Одного дня батько вручив йому мішечок із гвіздками і сказав, аби він забивав один цвях у палісадник, що оточував подвір’я, стільки разів, скільки з кимось сваритиметься.У перший день хлопець забив 36 гвіздків.
Із плином часу зрозумів, що легше було би контролювати вибухи гніву, аніж забивати цвяхи, і якось увечері, через кілька тижнів, сказав батькові, що упродовж усього дня ні з ким не посварився.
Батько сказав йому: «Це дуже добре. Тепер кожного дня, коли ні з ким не посваришся, витягуй із палісадника по одному цвяшкові».
За якийсь час хлопчина вже міг сказати батькові, що повитягував вже всі гвіздки.
Тоді батько взяв його за руку, завів до палісадника і сказав: «Сину мій, це чудово, але глянь: у палісаднику повно дір. Дерево вже ніколи не буде таке, як колись. Коли говориш до когось, будучи у гніві, то тим, кого любиш, завдаєш ран, подібних до оцих дір. І хоч би скільки ти потім перепрошував, ці рани залишаються»
