Важко змиритися з цим фактом, але це правда!
Дивлюся поглядом чоловіка, неодруженого чоловіка: навколо дуже багато «невлаштованих» жінок. Отримавши у молодості свою порцію емоцій, пов’язаних із представниками чоловічої статі, вони ніби змерзли, охолонули, і не збираються змінюватися. Живуть у своїй зоні комфорту, зосередившись на дітях, онуках, роботі.
Утворюють своєрідні клуби по 3–4 особи. Збираються по суботах на домашні посиденьки за чарочкою коньяку, відзначають у «барі біля будинку» дні народження, зображуючи уявні веселощі, дарують один — одному на 8 березня подарунки. Ось така сумна картина.
Найдивніше. Вони не намагаються змінити свою долю «по-справжньому». Дехто має одруженого коханця, хтось зависає на сайтах знайомств. Але до тремтіння в колінах вони бояться серйозних стосунків. Адже це змінить життєвий уклад, обмежить спілкування з онуками. А ще – відповідальність та нерви. Не хочеться напружуватись. Адже чоловік як велика дитина. А коли йому під 50 або більше, міняти свій характер та звички він не хоче, не може. Значить, це доведеться зробити супутниці.
Будучи самотньою, вона могла після роботи забити на все і просто відпочити. А з чоловіком життєво необхідно підлаштовуватись під його режим (розпорядок дня, харчування, відпочинок). Напружує!
От і сидять баби на кухні, зібравшись тісним, спитим колективом, і полощуть тих, хто має особисте життя. Засуджують, обговорюють… а в душі – заздрять.
Адже чоловік – це не лише нерви та праця. Він візьме на себе турботи щодо матеріального забезпечення, зніме проблеми ремонту, відвезе та привезе на автомобілі.
По секрету. Нормальні чоловыки навіть приносять іноді каву в ліжко, дарують квіти та подарунки.
А ви, на жаль, цього позбавлені, свій вибір зробили. Шукаєте в Інтернеті принца, а що ви йому зможете дати? Свої умови співіснування? Тільки в парі дві людини, рівноправних. Тут і казочці кінець.
Вам так не треба. Так вам і треба!
