Я не знаю, чим так провинилася перед Господом Богом. Однак, від мене відвернулася рідні донька та онук. 

Доньці Ларисі не дуже пощастило з чоловіком. Її колишній Петро взагалі не хотів піклуватися про родину, не давав гроші на малюка, вечорами десь з друзями гуляв. І коли онукові Михайлику виповнився рік, то Лара подала заяву на розлучення та переїхала до мене. 

У мене невеличка, двокімнатна квартирка в спальному районі. Та і заробляла тоді не так багато. Однак, всю зарплату витрачала на онука – купувала йому одяг, продукти, якісь іграшки. Собі залишала буквально пару гривень, аби якесь взуття чи кофтинку в секонд-хенді взяти. Лара сиділа вдома, бо довго не могла знайти нормальну роботу. 

Так минуло 3 роки. І коли Михайлик пішов у садочок, то донька вирішила поїхати на заробітки:

– Мам, ну от що я тут зароблю? Хочеш сказати, що з нашими зарплатами ми зможемо купити машину чи квартиру? 

– Але ти про Михася подумай. Ну як він без мами житиме

– Нічого. Краще я поїду і зароблю йому на майбутнє. Пощастить – то куплю потім ще окрему квартиру. Бо як нам утрьох далі в цій нещасній двушці тіснитися? 

От Лара не хотіла мене слухати, зробила документи, зібрала валізу та поїхала в Італію на заробітки. Звісно, Михасик дуже сумував за матір’ю, щоразу плакав, як вона дзвонила у Скайпі. 

Однак, донька надсилала щомісяця нам чималі гроші. Я могла онукові купити новесенький одяг, а не ношений з секонду, якісь гарні іграшки та ще й відкласти пару євро. А от свою зарплату я витрачала на продукти та комуналку, хоча донька ще передавала різні макарони, консерви, солодощі, олії та крупи. 

Правда, я щиро сподівалася, що Лариса попрацює декілька років, і повернеться в Україну. Якраз Михалик до школи піде, йому так рідненької мами не вистачало. 

Але, на жаль, Лариса постійно відкладала приїзд:

– Мамо, ну мені тут такі гроші платять? Хіба я можу проміняти заробітки на цю нещасну Україну? 

– А про дитину ти подумала? 

– Так! Я йому на майбутнє збираю!

І от на 1 дзвоник тільки я вела Михайлика до школи. Онук постійно запитував про маму, коли вона повернеться. Адже Лара приїздила тільки двічі на рік – Великдень та Різдво, і те, затримувалася на 4-5 днів. 

Так минуло майже багато років. Лариса взагалі забула про обіцянку купити квартиру. Мало того, знайшла в Італії собі якогось багатого сеньйора та закрутила роман. У них така різниця у віці, що я б могла за нього заміж спокійно вийти. Лариса виставляла у Фейсбук фотографії з відпочинку, як вона засмагає на пляжі чи співає у караоке. 

І коли Михайло закінчив школу (травень 2021 рік), то Лариса забрала його в Італію. Хоча Михайло хотів залишитися у Львові та поступати до медичного. Але Лариса його переконала. 

Того ж літа я відправила онука до матері. І вони просто забули про мене. Тижнями не телефонували, не відповідали на мої листи та дзвінки. Навіть зі святами не вітали. 

Зате от Михайло там живе, наче у Бога за пазухою. Вітчим-італієць подарував йому машину та одразу влаштував на роботу. Так, мій онук без вищої освіти, але зате вже працює. Окрім роботи, Міша ще багато відпочиває. Він був у Єгипті, Болгарії, Лондоні та навіть в Америку літав!

Коли почалася війна, то донька тільки 1 березня написала та запиталася, як справи. Я розписала, що до чого, в місті паніка, багато людей виїхали геть. А вона відповіла “Ну тримайся там, у нас теж справи кепські”. Добре, що мене з роботи не звільнили і зараз можу купити бодай додому щось поїсти. 

Однак, декілька днів тому я побачила фотографії з весілля Михайла! Рідний онук одружився, а мене навіть у гості не запросили. Я одразу зателефонувала до Лариси:

– Ой, ма, ну ми тільки найближчих родичів кликали…

– А я вам хто? Тьотя-Мотя? 

– Мамо, ну то далека дорога, тобі було б погано. І я нас не було окремого для тебе місця у будинку. 

Я так образилася, що заблокувала номер доньки та онука. Отак роками виховувала, піклувалася, любила… А що отримала на старості років? Від мене відвернулися та кинули, наче якийсь непотріб. 

Не претендую на гроші чи відпочинок закордоном. Просто хочу знати, що у мене є справжня донька та онук, які мене люблять та підтримують!