У видатного лікаря-кардіолога, академіка Володимира Андрійовича Алмазова в кабінеті стояла склянка із заспиртованим серцем. Кожен студент знав історію цього серця.
На самому початку 50-х, коли Алмазов був ще студентом 4-го курсу Першого медичного, в клініку інституту поступила дівчина з підгострим септичним ендокардитом. Це страшне захворювання і зараз дає великий відсоток смертності, а вже тоді й поготів.
Її вважали безнадійною. У дівчини трималася температура під 40, серце відмовляло. Її без особливих результатів оглядали провідні професори і, як водиться, низка інтернів. У числі практикантів був одногрупник Володимира Андрійовича, талановитий і уважний студент.
Ні, він не запропонував революційного методу лікування ендокардиту, він просто закохався: дівчина була дуже симпатичною. Став кожен день навідуватися в палату, носив квіти. Вмираюча дівчина теж його полюбила. І стала потихеньку одужувати.
Вони одружилися, народили дітей, на своє срібне весілля запросили лікарів, які її лікували. А коли через багато років вона вмирала, своє серце вона заповіла Першому медичному інституту. Щоб пам’ятали: хворе серце лікується серцем люблячим…