Моя подруга Світлана в 28 років зустріла чоловіка, з яким вчилася в одній школі, тільки він був на два роки старший. Розговорилися, сподобалися один одному, почали зустрічатися. Мати Діми схвалила вибір сина: Світлана їй сподобалася. Незабаром подружка переїхала жити до Діми, у якого був свій будинок, подарований батьками.
Навела порядок у всіх кімнатах, в будинку почало пахнути смачними обідами. Діма був задоволений, але навести порядок у дворі не поспішав, хоча там були потрібні саме чоловічі руки. Виявилося, що Діма взагалі крім своєї роботи з 8 ранку до п’ятої вечора більше ні за що не береться. Вільний час витрачає для перегляду телевізора або катається на новій машині, яку теж подарували батьки.
Навіть розтопити баню лінувався: у вихідний чекав, коли прийде батько, заповнить баки водою, принесе дрова і розтопить. А подруга моя, навпаки, виявилася відмінною господинею, – весь будинок був на ній. Навіть майбутня свекруха Лідія Миколаївна частенько приходила, щоб взяти що-небудь смачне з приготованих Світланою страв. Але одного разу стався випадок, який змусив Світлану серйозно задуматися про спільне життя з Дімою.
Свекруха зламала ногу і майже два місяці перебувала вдома. А потім почала виходити з паличкою. Одного разу Лідія Миколаївна приїхала на автобусі до сина. Світлана накрила стіл, посиділи, поговорили. Потім Діма пішов у вітальню, включив телевізор і ліг на диван.
Лідія Миколаївна вирушила додому і Світлана попросила Діму відвезти маму на машині, на що Діма байдуже відповів: – Сама дійде. Лідія Миколаївна почула відповідь Діми і тихо сказала Світлані: – Треба, щоб діти жили в злиднях, тоді і вдячними будуть.
Звичайно, можна було викликати таксі, але матері набагато приємніше, якби син відвіз її додому сам. Незабаром Світлана пішла від Діми, знайшлися й інші причини, через які вона не захотіла з ним жити. А через місяць Лідія Миколаївна прийшла до Світлани на роботу, дізнатися, що трапилося і чому вона пішла від Діми. Досі захоплююся своєю подругою, яка не скаржилася матері на власного сина, а сказала лише одне: «Ви ж знаєте свого сина».
І тут Лідія Миколаївна не стримала емоцій: вона почала сама скаржитися на Діму. Їй хотілося, щоб хтось її вислухав. Свекруха Світлани розповіла, що захворів батько Діми, знадобилися гроші на ліки. Лідія Миколаївна абияк випросила невелику суму у сина для рідного батька. Ось таку «подяку» отримали батьки від сина за будинок і машину. Світлана не повернулася до Діми.
Вона не хотіла жити з ледарем і не хотіла, щоб її діти жили в злиднях, як порадила Лідія Миколаївна. У тридцять років моя подружка вийшла заміж за гарного, працьовитого хлопця, з яким вона почала сімейне благополуччя «з нуля». Разом вони виплатили кредит за квартиру, потім за машину. Зараз у них двоє дітей. І вони з дитинства привчають їх до праці, що зовсім не заважає їм любити своїх дітей.
Сподобалася історія?
