А щасливі зовсім не ті, що штовхають, ображають, маніпулюють…
Так, цей світ не належить тим, хто відчуває.
«Безшкірі» завжди програють тим, хто в броні. В броні з власної зарозумілості, нічим не підкріпленої, але все одно міцної, як камінь.
Ввічливих штовхають, хороших вважають просто слабкими, пристойних і порядних — нудними або зарозумілими.
Добрий везе, а на ньому їдуть. Їдуть усі.
Одна людина може тягнути на собі безліч різноманітних паразитів, і всі вони будуть вважати, що роблять їй велику послугу, перебуваючи в її житті. Намагаючись скинути вантаж, добрий перетворюється на ворога, якого всі засуджують. Він же повинен! Він зобов’язаний!
Поки везеш — тебе терплять, але все одно клюють невпинно. А якщо залишив віз — то немає тобі виправдання. Хоча віз і не твій зовсім, і не твоя там поклажа, а чужа.
І все ж саме ті, хто не відчуває інших, завжди перемагають.
Перемагають вони на своїх маленьких полях, які для них важливі. А якщо і програють — то швидко знаходять нову людину, яка їх потягне. Тому і перемоги їх маленькі в будь-якому випадку. Тому так багато заздрощів і бажання брати ще. Захоплювати, відривати, відгризати. Але спокійно вони все одно не живуть. У чужому городі все одно все смачніше здається.
Ось так і дивляться все життя в чужі життя, гаманці, тарілки. І в глибині душі відчувають, що щастя то все одно немає. Навіть якщо є всі його атрибути, здобуті не найправеднішим шляхом. Порожнє життя і постійна порожня метушня і гонка. Здається, що зараз він візьме собі щось і щастя з’явиться. Йде по головах, зраджує, отримує бажане — а душі нічого, пустота.
А що ж проста людина?
Так, вона часто зустрічається з жорсткістю цього світу. Але зате у неї є справжнє. Все, що в неї є — справжнє, живе, цінне, миле серцю. І життя її справжнє — вона не прагне до атрибутів — вона насолоджується моментами.
Тому її так не люблять. За те, що вона як квітка в полі — щаслива малим і квітне. Не треба їй нічого, крім сьогодення.
Все, що видобуто інтригами, обманом, маніпуляціями — не принесло б їй щастя. Люди, які знаходяться поруч тільки завдяки хитрості людини — це точно не ті люди, які істинно її люблять.
Тому, хоч світ і належить егоїстам, але щасливі в ньому тільки ті, хто має світлу душу. Тільки через свій власний світ можна зробити життя особливим. Щасливим і справжнім. А більше нічого і не треба.