Вони любили свого сина, але вони не знали, що з ним робити. Він був розумним, талановитим і красивим. Однак він був дуже егоїстичний, і його характер був таким важким, що ніхто не хотів дружити з ним. Часто він злився і говорив різні погані слова оточуючим.
Коли він виріс, він якимось чином зумів одружитися на прекрасній дівчині по сусідству. Але з самого першого дня все пішло під укіс, і пара часто сварилася. Батьки молодої людини були дуже стурбовані його поганою вдачею. Вони подумали, що вони можуть зробити, і одного разу у батька з’явилася ідея. Він покликав свого сина і дав йому молоток і сумку з цвяхами.
Батько сказав: «Кожен раз, коли ти сердишся, візьми цвях і вбий його в цей старий паркан так сильно, як тільки зможеш».
Забір був дуже твердим, а молоток був важким, проте син був настільки розлючений, що в перший же день він забив 37 цвяхів.
День за днем, тиждень за тижнем кількість цвяхів поступово зменшувалася. Через якийсь час хлопець почав розуміти, що контролювати свій характер легше, ніж забивати цвяхи в паркан.
В один прекрасний день хлопцю більше не потрібно було забивати цвяхи в паркан, так як він навчився чудово себе контролювати. Тому він підійшов до батька і розповів про своє досягнення. «Тепер кожен раз, коли ти протримаєшся весь день без гніву, витягни один цвях».
Пройшло багато часу. Нарешті молода людина могла пишатися собою, оскільки всі цвяхи були ліквідовані. Коли він підійшов до батька і сказав про це, він запропонував пройти і уважно подивитися на паркан.
«Ти виконав хорошу роботу, сину, хоча зверни увагу на діри, що залишилися від цвяхів. Забір ніколи не буде колишнім. Те ж саме відбувається, коли твої слова шкодять людям, так як твої слова залишають шрами в їхніх серцях, як дірки в паркані.
Пам’ятай, що ми повинні ставитися до кожного з любов’ю і повагою, тому що не має значення, пошкодуєш ти про те, що сказав, шрами вже не зникнуть! »
