Одна жінка в сорок років вийшла заміж за двадцятичотирирічного малознайомого юнака. З яким познайомилася на Близькому Сході. А потім в поїзді разом їхала. Необачний крок. А інша дівчина в двадцять років познайомилася з ревнивим епілептиком, який молодість провів на каторзі, азартним гравцем. Вдівцем з купою боргів. Старшим за неї на двадцять років. І вийшла за нього заміж. Теж необачний трохи крок.
Тоді психологів не було. Може, й добре. Тому що обидві ці дами були щасливі в шлюбі і кохані чоловіками. А чоловіки дещо досягли в житті. Це я про Агату Крісті розповідаю і про дружину Достоєвського, Анну Сниткіну.
Так що доля у всіх своя. І однією психологією не пояснити долю. І наш вибір не пояснити. Є любов і доля, вони приносять щастя або нещастя. Як в рулетці, в яку так любив грати Достоєвський. Розрахувати виграші і програші заздалегідь неможливо, якщо йдеться про долю. Але найчастіше виграє той, хто вірить серцю.
© Анна Кир’янова
