– Це просто означає, що ти ще багато чого не розумієш у цьому житті! Багато чого не переживала

– Не думаю, що це гарна ідея, Таню! – Сказала мати доньці. – Твоя свекруха та ще мадама! А приймати її у себе цілий місяць – це буде велике випробування для тебе з Андрієм! Повір мені!

— Та ну, мамо! А що такого може статися?

— Все, що завгодно, повір! Тим більше я вже не погано так знаю цю жінку за час вашого з Андрійком шлюбу, і вона, теж повір, не найприємніша людина!

— Мамулю, ми з Андрієм уже два роки одружені, і його мати жодного разу мені нічого поганого не сказала і тим більше не зробила! Я не думаю, що ти є об’єктивною! – відповіла Тетяна своїй матері. – Так, звичайно, я знаю і добре пам’ятаю, що з бабусею в тебе були проблеми, з мамою тата, але в мене ж зовсім інша родина! – стояла вона на своєму. – Тож не треба, будь ласка, ось такого говорити…

– Смішна ти в мене, таки! – посміхнулася Ольга Матвіївна. – Наївна, дурна ще в чомусь.

– Дурна?! Наївна?! Смішна? – Розлютилася дочка відразу.

— Це не образа, Танюшо! – одразу зрозуміла мати, що дочка почала ображатись на її слова. – Це просто означає, що ти ще багато чого не розумієш у цьому житті! Багато чого не переживала! І, якщо чесно, я не хочу, щоб ти це переживала, але від усього в цьому житті я тебе захистити не зможу!

— А ти одразу, мамо, не могла так сказати? Без цих…

— Ну, вибач! – перебила Ольга Матвіївна доньку. – Просто…

— Та гаразд, все! Можеш нічого не казати, я вже зрозуміла, що ти хотіла цим сказати! – теж перебила мати. – Але як не крути, а мама Андрія приїжджає до нас на місяць, і я впевнена, що нічого такого, про що ти так переживаєш, у нас не станеться! – Підвела вона підсумок.

— Дай боже!

— Якщо раптом, тобі подзвоню! Щоб ти також приїхала! Отоді веселощі будуть!

– Ага, зміїне гніздо просто! – посміхнулася Ольга Матвіївна. – Але варіант, до речі, непоганий! Тим більше, місця у вас вдома вистачить!

– Гаразд, давай я тебе додому відвезу зараз, та  треба буде їхати, порядок наводити! Хоча в мене там і так чисто, але Андрій попросив ще ретельніше прибрати!

– Тебе попросив? А сам він, що робитиме? – Не зрозуміла цього теща.

— Разом зі мною він усе це робитиме! Він чудово розуміє, що я сама готувати будинок до приїзду його матері не збираюся! Та й у нього немає таких закидонів, як у тата, він мені по дому допомагає завжди!

– А! Ось як? – Видихнула тільки злість, що почала зароджуватися на зятя ,Ольга Матвіївна. – Гаразд тоді!

Таня відвезла матір додому. Вона розуміла, що мама хотіла для неї тільки добра, і вони ще кілька разів, поки їхали в машині, підіймали цю тему. Але все ж таки Таня чомусь була впевнена, що їй зі свекрухою пощастило. Що в неї не буде жодних проблем з нею, а лише гарні та добрі стосунки.

До того ж, це було необхідно і для нормального існування сім’ї Андрія і Тетяни, тому Таня і сподівалася на здоровий глузд своєї свекрухи. Ну, не буде вона перешкоджати щастю рідного сина, так може зробити тільки максимально дурна жінка. А такою вона на вигляд не була.

Ольга Матвіївна не просто так все це говорила своїй дочці про її свекруху. Вона сама не одразу розглянула в цій жінці гнильця, а лише в день весілля Тані та Андрія.

Це все починалось із дрібних моментів. Вона спочатку весілля завжди тільки й робила, що фиркала на все. Тому що все було не так, як вона хотіла, і як вона говорила Тані зробити.

Потім Ольга Матвіївна зауважила, що сестра Андрія жодного разу за все весілля навіть словом з матір’ю не обмовилася, власне, як і її чоловік. А якщо вони якимось чином опинялися поряд з нею, то й вона теж зло дивилася, нічого не кажучи.

Ольга Матвіївна спочатку думала, що там просто якесь непорозуміння, чи мало просто, що буває між батьками та дітьми, тим більше чужа сім’я — це той ще предмет досліджень для мозкоправів, але потім уже свекруха обмовилася:

— Якщо й ця… — казала вона про Тетяну. — … Не буде мене слухатись, як і моя дурна донечка, то ця родина точно проіснує недовго!

Потім, коли сватя вже наступного дня була в іншому настрої, Ольга Матвіївна вирішила з’ясувати, що все це було, але та зробила безневинний вираз обличчя, мовляв, не розуміє взагалі, що відбувається, що вона не могла такого сказати і безмежно любить свого сина і тепер вже, невістку.

Своїй же доньці Ольга Матвіївна не стала цього розповідати, не хотіла її засмучувати. Та й свекруха жила в іншому місті. Тож надія на нормальне життя родини Тані та Андрія все ж таки була.

Та Тетяна розповіла матері, що свекруха приїжджає до них у гості. І не просто приїжджає, а на цілий місяць! Просто тому, що давно не бачила ні сина, ні Тетяну і дуже скучила.

І Ольга Матвіївна насторожилася. Вона спробувала натякнути дочці, що з її свекрухою не так добре, як здається на перший погляд, але та не вірила в це.

У такому разі, Ользі Матвіївні нічого не залишалося, окрім як дочекатися, що сватя почне дивувати, і у її дочки, нарешті, теж розплющуться очі, тому що втручатися без особливої ​​необхідності в життя Тані та Андрія вона не хотіла…

Світлана Ігорівна приїхала у неділю. Андрій поїхав сам її зустрічати, тому що його дружина цього дня працювала, і перше, що сказала мати Андрію, було, не вітання чи те, як вона скучила, а:

– Чому один? Де твоя дружина?

— Я ж тобі казав, мамо… Таня сьогодні працює! Вдома буде лише після чотирьох! – відповів він, трохи здивувавшись такій зустрічі.

— Могла б і вихідний узяти взагалі…

— А з чого б вона брала вихідний? Я що, сам не в змозі тебе зустріти?

– Любий мій, не будь як твій татусь! До мене треба виявляти повагу! Я ж твоя мати! – незворушно відповіла Світлана Ігорівна синові. – Сумки мої візьми та й пішли! Де ти там припаркувався?

Андрій був шокований тим, що відбувається. Його мати ніколи раніше себе так з ним не поводила, а тут наче приїхала якась чужа незнайома жінка.

Так, він чув від сестри, що як тільки вона вийшла заміж, мама стала зовсім іншою, її ніби підмінили, але ставлення до нього залишалося те саме, тому він і не надав значення словам сестри.

Мало, може, це вона сама якось змінилася в шлюбі, а на матір намовляє. У головах людей зможе творитися все, що завгодно, і створюючи свою сім’ю, вони теж можуть змінюватися. Тільки ось він був упевнений у собі, що ніяк, ні крапельки не змінився, а ось його мама.

Коли Таня прийшла з роботи, Світлана Ігорівна відразу почала розмовляти з невісткою з любов’ю.

– Люба! Як я скучила! Чому ти вихідного на сьогодні не взяла? – казала вона Тані.

— Та мені б його не дали! У нас же на роботі кожен відповідає за своє, і якщо одного когось немає – вся робота стоїть! Тому…

— А як ти взагалі тоді відпочиваєш? – не зрозуміла Світлана Ігорівна.

— Ми всім колективом відпочиваємо півтора рази на тиждень! Ну, півтора дні!

— Дивний у вас графік! А якщо захворієш? – Вирішила уточнити жінка відразу всі тонкощі в цій справі.

– Працюєш з дому, віддалено! Ну, а якщо взагалі не можеш – тоді вся робота стоїть, і це потім погано відбивається на зарплатні!

— А якщо якась дуже важлива справа і вона не терпить зволікань?

— Тоді треба з усією командою. З усім колективом домовлятися та бажано заздалегідь! – Відповідала Таня і вже не розуміла, до чого весь цей допит, якщо чесно, але не хотіла здаватися грубою для свекрухи.

– Тоді що ж ти не домовилася заздалегідь, щоб мене з’їздити та зустріти? – спокійно, але з деяким негативом спитала свекруха.

– Амм … – Таня забарилася трохи, навіть не знала, що їй зараз на це відповісти і втрутився Андрій у цю розмову.

Вчасно прийшов на допомогу дружині.

– Танюшо, мамо, напевно, ще не відпочила з дороги! Ти йди, трохи сама відпочинь, а потім ми всі разом сядемо вечеряти! – Попросив він дружину.

І Таня зрозуміла, що щось вже почало відбуватися незрозуміле і точно погане ще до її повернення з роботи. Але вона не стала і не хотіла зараз з’ясовувати якісь стосунки.

Натомість вона справді пішла відпочити трохи після роботи, тому що на проекті, над яким вона зараз працювала, було таке враження, що і її, і її мозок просто вичавлюють, тому сил і бажання вдома зараз щось з’ясовувати не було точно.А Андрій, як тільки дружина вийшла з вітальні, де проходив весь цей діалог, спитав у матері:

— Що з тобою не так, мамо? Ти як приїхала сьогодні… Ще на вокзалі почала маячню якусь говорити! У тебе що щось трапилося?

— У мене все гаразд! А ось у вас тут вдома не зрозуміло, що діється! – відповіла Світлана Ігорівна синові.

– У нас?! – обурився він. – І в чому ж?

– Та в усьому! Ти один мене зустрічаєш! Клопочеш по дому щось тут! А тепер ще Таня пішла відпочивати, а на мене загалом нуль емоцій! Це нормально, на твою думку? – обурювалася мати. – Таке почуття, що знову у твоїй сестри в гостях! Вона теж свого чоловіка ніяк не змогла збудувати.

— Якщо тобі це все якось ненормально, то для нас — цілком! І ми живемо так, як нам обом подобається! Тільки, що ти маєш проти, взагалі не розумію! – грубо відповів Андрій матері та вийшов із вітальні.

Він пішов поговорити з дружиною і займатися вечерею, а з матір’ю так сьогодні більше ніхто й не говорив. Від вечері вона відмовилася, сказала, що не голодна і хоче відпочити після довгої дороги. Але молодій сім’ї це було тільки на руку, бо вона встигла нахамити за півдня вже всім, хто її з нетерпінням чекав.

Весь наступний день Андрій провів зі своєю матір’ю, і вона більше не говорила жодних зауважень. Він і вирішив, що це просто від того, що вона втомилася. Та й у наступні дні ні Таня, ні її чоловік ні з чим більше не зустрічалися.

Візит свекрухи, здається, нормалізувався, і Таня навіть подумала, що побоювання її матері були марними. Але це було тільки до того дня, поки Тетяна не залишилася зі своєю свекрухою на весь день одна…

Це був саме той єдиний повний вихідний у Тані, про який вона говорила Світлані Ігорівні у день її приїзду. Андрій пішов на роботу зранку раніше. А жінки залишилися самі.

Таня прокинулася разом із чоловіком і, поснідавши, почала займатися домашніми справами.

Світлана Ігорівна прокинулася набагато пізніше, в цей час невістка саме ставила прання на кухні.

— А чому мене ніхто не розбудив? – грубувато спитала свекруха Таню.

— Доброго ранку! Так ви не говорили вчора, що вас треба розбудити у певний час…

— А сама не могла здогадатися? Де сніданок?

— Світлано Ігорівно… Я не розумію… Ви чому себе так дивно поводите?

– Як дивно?

— Командуєте! Щось не так? Чи я вам щось зробила? – не розуміла Таня цієї поведінки свекрухи.

– Ти, люба, коли станеш матір’ю, а потім свекрухою і тещею – сама все зрозумієш! А зараз, ти просто маєш слухатися мене у всьому, любити і поважати! А якщо…

— То ви мені не мати, щоб я любила вас і слухалася! Ідіть і синові своєму пред’являйте все це!

– Що ти зараз сказала?! – заволала жінка.

– Що чули! І щодо поваги, до речі… Її теж треба заслужити! А ви, зараз викликаєте у мене тільки відторгнення!

— Та як ти смієш? – знову закричала жінка. – Ти вийшла заміж за мого сина та зобов’язана…

– Я нікому нічого не зобов’язана! А вам, тим більше! Те, що я вийшла заміж за Андрія, говорить про те, що ми є дорослими самостійними людьми, які створили свою родину! А ви з цими своїми бажаннями тут взагалі не доречно! А продовжуватимете так поводитися – поїдете додому не через три, а прямо зараз!

Свекруха не витримала такого хамства від якоїсь малолітки. А те, що Тетяна доросла самостійна жінка, не мало жодного відношення до цього, вона ж невістка, а робота невістки, та й зятя теж, як вона вважала, підкорятися беззаперечно її волі.

Тільки от вона не вгадала ні з зятем у цьому плані, ні з невісткою, хоч би якими вони добрими і податливими не здавалися на перший погляд. Вона просто сплутала банальну ввічливість із безхребетністю.

І після того, як Таня пояснила їй все, свекруха відразу підскочила до неї , тільки вона не думала, що дівчина теж не боязкого десятка, вона відштовхнула свекруху, що та присіла на стілець позаду себе, і вийшла з кухні.

Поки Світлана Ігорівна набиралась злості та нахабства, щоб далі піти пояснювати цій хамці свою волю, Таня винесла сумки з речами свекрухи в коридор і викинула їх у під’їзд.

– Ви наступна! – Сказала невістка їй спокійно. – І вибирайте самі, як це буде: тихо, спокійно чи силою!

Свекруха зрозуміла, що вона програла цей раунд, тож встала зі стільця, накинула на себе вітровку, взулась і вийшла з квартири.

І відразу почала дзвонити синові, щоб поскаржитися на Тетяну, на її ставлення та поведінку.

– Андрію! Ану швидко їдь додому!

– Що трапилося?

— Твоя дружина… Ця жінка

– Що трапилося?

– Вона мене вигнала з дому тільки що! Викинула силою!

— А ти нічого для цього сама не робила? Чи не говорила їй, не провокувала її ніяк, мамо? – недовірливо спитав Андрій.

– Ні, звичайно! Я взагалі на таке не здатна! Ти ж знаєш!

— А я вже не впевнений, мамо! Тим більше, після дня твого приїзду до нас і…

– Що “і”?

— І після того, як сьогодні з Вікою поговорив, дізнався, чому ви не спілкуєтеся і за що вона тебе так не любить тепер!

— Ця мерзота могла наговорити тобі все, що завгодно, аби себе вигородити! У неї жодної поваги до матері немає!

— Так, мамо, як і в тебе до нас та наших родин! Все, давай! Мені працювати треба, так що сама там з усім розбирайся тепер, раз не вмієш поводитися, як треба в гостях!

– Я не в гостях! Це моя квартира! – Закричала вона.

– Ага!! Це наша з Танею квартира! А ти їдь додому! Все! Не хочу більше розмовляти!

Після цих слів Андрій кинув слухавку і більше не відповідав на дзвінки матері. Потім, через два дні, він дізнався від своєї тітки, що та повернулася додому і заявила, що вона зживе зі світу сім’ї своїх дітей, тільки ось як вона збирається це робити, не уточнювала, тим більше, що після таких заяв її точно ні Віка , ні Андрій до своїх родин не підпустять…