Чим більше над чимось тремтиш і трясешся — тим більша ймовірність це втратити. Не має значення, що це: річ, робота, гроші, стосунки з якоюсь людиною. Але це закон. Тремтиш за річ — неодмінно забрудниш чи розколотиш. Розбиваються саме улюблені чашки! І пляма виявляється невиведеною саме на найдорожчому костюмі.
Я особисто в чотири роки вийшла погуляти в новій білій ангорській кофтині під настанови мами. І від надміру обережності негайно впала в багнюку, та так, що мене ще згори хвилею захлеснуло.
І страх щось втратити чи зіпсувати негайно все псує. Втрачаєш саме ту роботу, через яку ночей не спав, тривожився. І псуєш саме ті стосунки, які так боявся зіпсувати. Легше треба; легше. Не надто впиватися та чіплятися, не надто боятися втратити чи забруднити.
Не втрачає зазвичай той, хто найпростіше до всього ставиться; впевнено і сміливо діє і не тремтить від страху. Це страх втрати все псує. І заважає нам просто насолоджуватися тим, що маємо. Білою кофтиною, дорогою машиною, відмінною роботою або стосунками з коханою людиною.
Страх робить нас незграбними, змушує робити помилки або в’язко все перевіряти і лізти з питаннями: ти мене любиш? Ви мене не звільните? І наш бутерброд падає маслом вниз на нові штани начальника. Над якими він теж тремтів!
Страх втрати породжує втрату.
Страх поразки – поразку.
Треба просто радіти з того, що є. І не надто сильно стискати пальці, утримуючи це.
Анна Кір’янова
