Чим більше над чимось тремтиш і тривожишся – тим більша ймовірність це втратити. Неважливо, що це: річ, робота, гроші, стосунки з якоюсь людиною. Але це закон.
Тремтиш за річ – неодмінно забрудниш її або порвеш. Розбиваються завжди улюблені чашки! І пляма не виводиться саме на найдорожчому костюмі.
Я особисто в чотири роки вийшла погуляти в новій білосніжній кофтині під настанови мами. І від надлишку обережності негайно впала в калюжу, та так, що мене ще зверху хвилею накрило.
І страх щось втратити або зіпсувати неодмінно все псує. Втрачаєш саме ту роботу, через яку ночей не спав, тривожився. І псуєш саме ті стосунки, які так боявся зіпсувати.
Легше треба; легше. Не втрачає зазвичай той, хто простіше до всього ставиться; впевнено і сміливо діє і не тремтить від страху. Це страх втрати все псує. І заважає нам просто насолоджуватися тим, що у нас є. Білосніжною кофтиною, дорогою машиною, відмінною роботою або стосунками з коханою людиною…
Страх робить нас незграбними і змушує робити помилки або в’язко все перевіряти і лізти з питаннями: а ти мене любиш? Ви мене не звільните?
І наш бутерброд завжди падає маслом вниз на нові штани начальника. Над якими він теж тремтів!
Страх втрати породжує втрату.
Страх поразки – поразку.
Треба просто радіти тому, що є. І не дуже сильно стискати пальці, утримуючи це.
