Мене просто розриває на частини! Чому така несправедливість?
Сьогодні в столиці випав рясний сніг і він постійно сипле. Провівши уроки та вирішивши адміністративні справи, пішов допомагати чистити сніг. Одягнувся у відповідності до погоди: теплу дуту куртку, шапку, надів капюшон і почав працювати. Зрозуміло, в якій позі я працював впродовж майже двох годин. Але цей пост не про те, що я працював, а про людяність!
Під час мого прибирання снігу зі мною майже ніхто не привітався. Одиниці, які через зуби сказали «добрий день». Всі робили вигляд, що людину, яка прибирає сніг, не помічають. Частина просто відверталася і йшла до школи.
Повертаючись назад вони вже дізнавалися, що прибирає сніг директор школи і починають виправдовуватися черговими фразами.
“Ой, я Вас не впізнала”
“Ой, Ви так схудли, що і не впізнати”
“А я думала, що це двірник прибирає”
“Не могла подумати, що директор може сніг прибирати!”
Таких фраз я почув чимало!
У мене виникає питання: а, що з двірником не треба вітатися? Чим відрізняється двірник від директора?
Де наша людяність? Чи важко сказати «Добрий день!»?
Для себе взяв великий урок, що треба виховувати не тільки дітей, а й дорослих!
Друзі! Благаю всіх бути милосердними, толерантними та ввічливими один до одного! Людина, яка чистить сніг, теж заслуговує на увагу та пошану.
У мене до кожного прохання, будь ласка, коли будете сьогодні, завтра і кожного дня йти вулицями, подякуйте двірникам і скажіть, що їхня праця важлива!
Ми українці і маємо бути єдиними!
