Молитва — це розмова з Богом.
Тож, коли стаємо до молитви, маємо розуміти, що розмовляємо з Особою. Коли зустрічаємося з цією Особистістю, то розповідаємо про свої відчуття, про те, що болить і можемо послухати, що нам говорять. Тобто молитва — це розмова. Тож, коли йдемо на молитву, запитаймо себе, чи це дійсно розмова, чи повторення завчених фраз, чи вони щось нам промовляють?
Питаймо себе, чи маю, що сказати Богові. Адже розмова — це діалог. Чи я готовий почути, що Він каже?
Подивіться на наші щоденні розмови. Чи такою є наша молитва? Чи ми відкриваємо перед Богом, все, що нас болить? Навіть, коли складно говорити , то так і кажіть: Господи, мені сьогодні тяжко розмовляти. Маємо перестати грати роль.
Чому нам приємно зустрічатися з друзями? Бо ми не граємо роль, бо ми говоримо, що нам болить, прислухаємося до цих людей. Можемо легко розмовляти з друзями.
Чи Господь є для нас справді Батьком, другом? Чи молитва для нас є розмовою з Богом чи ні?
