Чоловік взяв собаку з притулку, а в ночі прокинувся від того, що на нього в притул дивляться сумними очима.

Льоша йшов у притулок за собакою середніх розмірів. Ще б пак, в однокімнатній якомусь «вовкодаву» було б просто тісно.

Але Мишко його підкорив одразу. Великий, але боязкий пес сидів трохи осторонь своїх побратимів і дивився на відвідувачів добрими, але надзвичайно сумними очима.

– Це Мишко, він колись був домашнім. А потім чи діти в сім’ї з’явилися, чи переїзд. Загалом потрапив до нас, — пояснив волонтер. — Вже другий місяць у нас мешкає. Людей не боїться, з іншими собаками ладнає, але не дуже любить грати. Таких рідко беруть. По-перше, вже дорослий, частіше беруть щенят. По-друге, великий, хоч раніше і мешкав у квартирі.

Льоша ще недовго походив по притулку, а потім ще раз обернувся на Мишка. Той сидів у своєму вольєрчику і якось по-людськи зітхав. Тоді все й вирішилось.

За годину Мишко вже насторожено ходив по квартирі та обнюхував свою нову лежанку. Вона явно мала.

– Вибач, я не очікував, що ти будеш розміром з ведмедя, — знизав плечима Льоша. — Завтра прикупимо тобі лежак за розміром. А цієї ночі доведеться тобі тут уміщатися.

Мишко, здається, і не був проти: він затишно повернувся майже як кіт і продрімав до вечора. На вечірній прогулянці поводився по-джентльменськи, ніби йому зовсім не потрібен повідець.

Навіть сусідських кішок вшанував лише зневажливим поглядом, але не гавкнув.

На ніч Мишко покірно пішов на своє ложе, мабуть, уже встиг звикнути. Якийсь час покриттів для пристойності, як це належить великому собаці — і за кілька хвилин уже в кімнаті було мирне сопіння. Заснув і Льошка.

Посеред ночі хлопець прокинувся від неприємного відчуття, що хтось на нього дивиться. Розплющив очі — і побачив просто перед собою собачу морду.

Мишко не дозволив собі застрибнути в ліжко до господаря, але морду все ж таки поклав на простирадло.

– Ти чого, зголоднів? До ранку потерпи! А поки йди спати, — буркнув Льошка і заплющив очі.

Пес у відповідь лише зітхнув, але йти не поспішав. Льошка крізь сон вийняв руку з-під ковдри і обережно погладив Мишка по голові.

Того, мабуть, це повністю влаштувало, адже він одразу поплентався назад до себе. За ніч таке сталося ще двічі.

Ранок почався зі сніданку. Льошка жував яєчню, Мишко меланхолійно хрумтів кормом.

– Тобі що, снилися погані сни? Чи ти все бігав упевнитися, що зі мною все гаразд? Чи не сталося чогось уві сні з твоїм попереднім господарем? Чи ти хотів переконатись, що я нікуди не пішов? Чи в душу дивився? – Накидував версії Льошка.

Відповіді він зі зрозумілих причин не отримував. Зате зрозумів, що за неповну добу встиг прив’язатися до цього трохи незграбного і сумного пса.

Ставте вподобайки та залишайте ваші коментарі!