Днями помітив на плечі знайомої пристойний такий синець. А зараз літо, в одязі не сховаєш свої сімейні проблеми. Загалом вирішив не втручатися… І ось чому.
Знаєте, довкола мене стільки хороших, порядних, красивих і цілком самостійних жінок. І половина з них явно терпить ляпаси від коханих чоловіків. Я це бачу не тільки по синцях і мітках, а й по тому, як поводиться жінка поряд з чоловіком, який собі таке дозволяє.
Тільки уявіть, гарна впевнена в собі дівчина, з якою можна чесно поговорити про життя, раптом замикається, коли поряд з’являється її чоловік. Вона не просто замикається, вона починає сутулитися, намагається його обслужити «Що хочеш, любий? Я зараз зроблю» … Вони бояться і не знають, що цей страх нам, оточуючим, добре видно.
Мені 35. Двічі розлучений. З першою дружиною розлучилися зі скандалом. Але жодного разу я не підняв на неї руку. Ніколи вона поряд зі мною не відчувала страху. Завжди навпаки. Вона була впевненіша, коли ми були разом.
І мене завжди злить, коли я бачу, як чоловіки поводяться зі своїми жінками. Коли вони забороняють їм носити одяг, який вони вибрали, спілкуватися з колегами (ти що… це ж чоловіки! не можна!), коли вони лежать на дивані і чекають, коли вона повернеться з роботи та приготує йому вечерю.
Але більше, ніж ці чоловіки, мене злять жінки, які продовжують з ними жити. Які слухаються їх, наче вони маленькі діти, які не мають вибору. Фокус у тому, що вибір є: треба йти з таких стосунків.
