Я розлучена і одна виховую п’ятирічного сина. Батьки в іншому місті, тому доводиться давати собі раду одній.
Хоча матеріальних труднощів немає. Чоловік крім аліментів, оплачує дитячий садок і дає гроші на заправку машини. Розуміє, що я не тільки їжджу на ній роботу, а й дитину в садок відводжу, до магазину за покупками їжджу.
Сама я теж працюю, ще й підробітки є у вихідні вдома за комп’ютером. Коли я розлучилася, всі родичі засуджували мене, що я не пробачила чоловікові зраду.
Моя двоюрідна сестра вийшла заміж, одразу з’явилася дитина, взяли кредит на житло, тому її мама, моя рідна тітка, говорила про мене, що я невдаха. Мені було прикро, я перестала з ними спілкуватися, як раніше, а мамі доводилося вислуховувати все це.
Живуть вони в одному місті та ще й бабуся з ними, тому мамі доводиться бувати гостях в сім’ї тітки. І ось учора дзвонить мені мама, розповідає, що у тітки та її доньки дуже великі проблеми і потрібна допомога.
Я вже злякалася, що хтось захворів, виявилося, що у них боргів на триста тисяч гривень! Банки вже загрожують судами, колектори приходять додому, стукають у двері, залишають листи із погрозами.
Сестра з дитиною вже навіть надвір боїться виходити. Виявилося, що мають три кредити.
Брали гроші на житло, а потім ремонт, який так і не зробили. Живуть зараз у старому будинку з бабусею та батьками.
Квартира не до кінця виплачена, стоїть порожня, тому що навіть косметичного ремонту немає, одні бетонні стіни. Чоловік сестри працює не завжди, але поки не виходить знайти стабільну роботу.
Моя тітка та її чоловік працюють, але на сім’ю це всього 50 тисяч, та ще й бабусина пенсія. Навіть мінімум не можуть платити до банку.
А ще на дитину потрібні гроші, хоч і отримують на неї, але це ж крихти. Я поспівчувала, але мама мене здивувала, запитавши, чи не можу їм допомогти. Чим і як?
Я одна з дитиною, які гроші маю. Небагато намагаюся накопичувати на майбутнє, але це дрібниця.
Мама незадоволена поклала слухавку. Того ж дня дзвонить мені тітка.
Я вислухала її та сказала, що знаю, але допомогти нічим не можу. І тоді тітка сказала: “продай свою машину, а ми потім, як розрахуємося з боргами, купимо тобі іншу”.
Я з подиву не відразу зрозуміла, що відповісти. Це ті люди, які набрали кредитів, не думаючи, не витративши навіть їх на користь, куплять мені машину!
Вони мали гроші, і вони на них нічого не зробили. Куди ж вони поділи гроші?
Я про такі гроші навіть не мрію. Звичайно, я відмовила.
Тітка відповіла, що іншого від мене не чекала. Я розумію, що вона має рацію, але на душі так гидко, що не можу ніяк позбутися від цього відчуття.
